ПЕРЕСПІВ.
1. Повторення чогось раніше створеного і
висловленого. В цьому розумінні слово П. містить
гостро негативну оцінку.
2. Термінологічно розпливчасте слово, що ним
в укр. поезії, а відтак у критиці позначали сер. і
між перекладом і переробкою явища. (В ін.,
зокрема слов’ян., мовах, подібного позначення
немає). П. називали, з од. боку, тв.. що були
написані “за мотивами” чужомов. тв. Звичайно це
були переробки-онаціональнення, як от балади
П.Гулака-Артемовського “Твардовський” з “Пані
Твардовської” А.\Ішкевича, «Рибалка» з
однойменної балади Й.В.Гьоте, або ж «Маруся»
Л.Боровиковського зі «Світлани» В.Жуковського.
З ін. боку, до П. зараховували неточні, вільні
переклади, переважно теж з онаціональненням.
Показовим прикладом є П. М.Старицького, що
змінював реалії та образність поезій
переспівуваних поетів:
0.Пушкін (“Казак”): М.Старицький:
Черна шапка набекрене. Шапка сивая набакир
Весь жупан в пыли В куряві жупан,
Пистолеты при колене, Шабля гострая, муштети
Шашка ло земли .. З запасом гаман…
М.Лермонтов (“Родина”): М.Старицький:
На пляску с топаньем и свистом Як потшвом ведуть дівчата,
Под говор пьяных мужичков. Як гопака саджають парубки.
П. робили й ін. поети, зокрема П.Куліш
(“Позичена кобза”) і Т.Шевченко.
Поступове усвідомлення якісної різниці поміж
перекладом і переробкою як прояв процесу
диференціації видів міжнац. літ. рецепції мало
наслідком відмежування переробки від вільного
перекладу, який майже зник. Нині слово П.
переважно сприймається в його первісному,
негативному значенні, хоча випадки вживання
його зустрічаються. Р.Лубківським зроблено П. лат.
поеми лит.-білор. поета XVI ст. М.Гусовського
“Пісня про зовнішність, дикість зубра і полювання
на нього”. В.Коптілов переспівав давн.-франц.
“Роман про Ренана ‘.
Анатолій Волков