ПІСНІ ПРО ТУРЕЦЬКО-ТАТАРСЬКІ
НАПАДИ — цикл сусп.-побутових за жанром та
ліро-епічних за родом пісень, тематично пов’язаних
з нападами татаро-турецьких орд на Україну.
Це найдавніша група лір. сусп.-побутових
пісень, шо зображають насильство і смерть, полон
і рабство, переживання та страждання гол.
персонажів у період тат.-тур. неволі. Найчастіше
гол. героєм є жінка-полонянка («молода
вкраїночка», «волиночка», “три подоляночки — всі
три сестроньки»…), шо звертається — до батька,
який намагається її врятувати: Вернися, батеньку,
вернися рідненький! Вже ж мене не обнімеш і сам,
старенький, загинеш; — до матері: Не плач, мамко,
надо мною, Бо я вижу тугу твою: — чи із благанням
до турка: Пусти мене, турчиночку, Побачити
родиночку Ще й рідную Вкраїночку.
Настрій та туга героїні перегукуються із сумом
рідної землі, де «тепер гуси не літають, а лебеді не
пливають«. Сама ж невільниця порівнюється з
берізкою:
“Ой березонько.
Та чого ж ти не зелен а?”
“Он як же я маю зеленою бути,
Коли пЬю мною татари стояли…”
Постійним передвісником ворожого нападу є
“чорна хмара ‘. Вороги з’являються раптово — “де
не взялись татари — стидкі, бридкі, погані”, які
знишують землю та людей («село наше запалили»,
«витоптала орда кіньми маленьких дітей»). Самі ж
турки зображені як орди диких і невіруючих у Бога
лиходіїв: “В Туреччині нема бога ані віри, В
Туреччині самі турки все без віри…” Широко
зустрічається тема продажу братом (рідше батьком
чи нареченим) своєї сестри (доньки чи нареченої)
туркові:
В Царе грам і на базарі
Та брат сестру запродає,
Та не знає, шо взять має…
Наталя /Інхоманова