Повертайся до життя, місто на Босуті,
в русло старе, в старовинну Цібалію…
Ніхто не зможе пісень твоїх присвоїти,
дукатів краси твоєї.
Ти сильніш від війни, від варварів всіх –
сильніше!
Ти все ще на Єрваніці, Пркосе, Крняше,
вірне полям, яблуням, дорогам,
хлібним рівнинам!
Це і є краса твоя.
І краса наша,
котру зберігають птиці, ліси, води.
І ти береш вулиці наші довгі і широкі,
кожний пам’ятник наш,
джиґуна пісню, шитво тамбури,
бережи свої мирні луги босутські,
над котрими в’ється триколірний стяг…
Повертайся, місто на Босуті,
до сівби, до осінніх жнив, багатих плодами
Нікому не дано вбивати твою душу,
нікому не дано життя твоє обірвать.
Ти від смерті сильніше, від варварів всіх –
сильніше!.