ПОЗИТИВІЗМ (франц. positivisme, віл лат.
posiituus позитивний) 1. Філос.-наукознавчий
напрямок, що відкидає «метафізику», філос.
спекуляції, вважає: філософія не має права на
існування як самостійна наука, а може й повинна
лише узагальнювати «позитивні» знання, шо їх
осягнуто в конкретних науках шляхом опису (не
пояснення) та систематизації. Засновником П. був
франц. філософ О.Конт (1798-1857). У «Курсі
позитивної філософії» він, заперечуючи
теологічну і метафізичну форми пізнання, бачив
у орієнтації на точні і природничі науки справжню
науковість, поширював їх на вивчення явищ
культури (“Сусп. явище, як явище людське,
безсумнівно повинно бути зараховано до числа
явищ фізіологічних») Йому належить і термін П.
Серед ін. представників П. найвідоміші: у Франції
І.Тен (1828-93), Е.Ж.Ренан (1823-92). в Англії —
Г.Спенсер (1820-1903). П. мав значний вплив на
методологію природничих і гуманітарних наук, у
тому числі фольклористики та літ-знавства. У
худож. л-рі. театрі та кіно П. став засновком теорії
та практики натуралізму, веризму й неореалізму.
2. Напрямок у літ-знавчих дослідженнях 2-ї
пол. XIX ст.. який спирався на засади філос. П.
Склалися дві основні тенденції. Сцієнтична, шо
прагнула до віднайдення та формування
універсальних законів літ. розвою: уподібнюючи
літ-знавство (як і ін. сусп. науки) природничим,
трактувала л-ру в детерміністичний спосіб.
Найвилатнішим репрезентантом був Тен
(Культурно-історична школа). Ін представник
цієї тенденції В.Шерер наголошував на потребі
виділяти в л-рі Ererbtes. Erlerntes. Erlebtes
(успадковане, вивчене, пережите). Друга
тенденція була спрямована на філолого-
фактографічний опис фактів. Особливе місце
посідав франц. позитивіст Брюнетьєр. який
найпослідовніше розглядав літ. процес, надто
•історію жанрів, з позиції дарвінівської
еволюційної теорії. На зламі XIX – XX ст.
починається негативне ставлення до літ-знавчого
П. Найгостріше виступив проти уподібнення
гуманітарних наук (у тому числі літ-знавства)
природничим нім. філософ і культуролог
В.Дільтей. Певні елементи П. знайшли розвиток
у подальших літ-завчих дослідженнях. П. мав
значний вплив також на критику.
Юрій Попов