РАПСОД (грец. rhapsodos) — існує дві
етимології: 1) rhapto — прясти, зшивати + ode —
пісня; 2) rhabdos — гілка + ode — давн-грец.
мандрівний виконавеиь-рецитатор. Р. у гарному
вбранні, прикрашені вінком з посохом — символом
магічної влади над слухачами, виступали при дворах
можновладців, і іа урочистих зібрані іях громадян або
спеціальних змаганнях, наспівно декламуючи
напам ять поет, тексти. Р. діяли в Мал. Азії, згодом
поширилися на материкову Гелладу, острови
Архії іелагу та Італію. СпершуР. виконували як власні,
так і чужі епіч. та лір-епіч. пісні. З VI1-V ст. до н. е.
виконавство відокремилося від поет, творчості. Р
стали лише виконувати чужі, переважно гомерівські
пісні. Цим Р. відрізнялися від аедів Зокрема, зУІ ст.
до н. е. на панафінських (заг. грец.) змаганнях Р.
рецитували саме розділи гомерівського епосу.
Пізніше рапсодівське виконання стає гатунком театр,
мист-ва: мелолекламаї тії під власний акомпанімент
на лірі. За рим. часів таким виконавцем був напр.,
Нерої і.
Р. типол. подібні на кельт, бардів, укр.
кобзарів і лірників, туркмен, багші. кирг.-казах,
жирші Подібно до бардівських і кобзарських
шкіл Р. мали родинні школи, напр., на о-вах Хіос
(гомеріли) та Самое (креофеліди).
Анатолій Волков