РАСА — категорія давн-інд. поетики, шо означає
“смак”. естет, насолоду при сприйнятті худож. тексту.
Вона залежить від збудників почуттів (вібгава), тобто
подій, в той час як здатність до почуттів (бгава) дана
людині від природи. Це відповідність зображень
кохання, горя, розпуки і т. ін. тому уявленню, яке
має про них читач чи глядач драми, шо викликає у
них характерне задоволення (пор. з категорією
мімезису та “радості впізнавання” у Арістотеля). В
поет, трактаті Анандавардгани сказано, шо сюжет
є засобом прояву P., причому при використанні
традиційного сюжету слід брати лише ті моменти,
котрі не порушують “відповідності збудників”, тобто
того, що очікується читачем. Нов., винайдений
сюжет вимагає від поета більшої старанності, ніж
традиційний. Порушення цього правила веле ло
“несмаку”. Певні трал, сюжети, напр.. “Рамаяна”,
є начебто “готовою расою”, отже тут не варто будь-
шо переробляти. Цікаво, шо буддійська логіка
порівнює Р. із висновком у силогізмі. Категорія Р.
стосується слова у його прямому значенні.
Семен Абрамович