РЕКРУТСЬКІ ПІСНІ — група ліричних пісень
сусп.-побутового циклу, головною темою яких є
зображення трагічної долі рекрута, його роздумів
та сподівань.
Рос. та укр. пісні про рекрутчину з’являються
в XVIII ст. одразу після введення Петром І
примусових рекрутських наборів (1705). Рекрутські
набори були в багатьох європ. арміях, зокрема, в
австр., цісарській. Позаяк рекрутувалися люди
різних національностей в укр., рос., білорус.,
литов., латис. піснях цього циклу більш пізнього
періоду зустрічаються прямі взаємні запозичення
мотивів, сюжетів та образних символів. А шо термін
служби в царській армії був спочатку довічним, а
згодом, з 1793 — двадцятип’ятирічним, в 2-й пол.
ХІХст. — п’ятнадцяти- чи десятирічним, провідним
мотивом цих пісень є усвідомлення безнадійності
повернення рекрута із підневільної служби. Тому
вел. частину цієї групи пісень складають рекрут,
голосіння. Про службу в армії говорять як про:
“вічну службу”, бо “Солдат служить з бідою”. І
дорога у рекрута “Бітая, салдацькімі слязьмі злітая”
(білорус.). Звернення рекрута звучить прощально:
Ой няньку мій няньку, ти сивий голубе,
Ти мене годував, а хто тебе буде?’.
чи в латис. ПІСНЯХ:
Nu ar Dieru, draugi, radi, draugi, radi,
Jus uoirs mani neredzesit,
Man ir jaiet Karina, Karina,
ladien krieuu Keizaram.
(Ну, протавайте, друзі, рідні, друзі, рідні,
Більше ви мене не побачите,
Мені іти на війну, на війну,
Служити російському иареві).
Пісні зображають всі етапи рекрутчини: звістка
про рекрут, набір, яку часто приносить “Пташка
райская” або “морская”; жеребкування; сум та
переживання матері чи нареченої, коли мати бажає
краще свого сина “в купелі залити”, “піл серцем
задушити”, ніж ростити його для підневільної
служби; прощання рекрута із сім’єю та його
подальша доля. Особливу увагу Р.п. приділяють
смерті рекрута, шо, як правило, є сиротою чи
єдиним сином удови:
А В УДІВОНЬКИ ОДИН СИН,
Та й той пішов під аршин.
Спільним мотивом укр., рос., білорус., латис.,
лит. пісень є мотив викупу: “Ой ти, зоре та й
вечірняя’1, “Ты воспой-ка, воспой, младой
жаворонок”, “Пайду з гора й у лісок”, “Zriedz,
zriedz, sirmais zirczinz” (“Ржи, ржи, сивий коню ”) та
ін. У Галиччині та Буковині Р.п. відображали
рекрутчину в Австр. імперії, там рекрутчина
існувала до революції 1848.
Картини рекрутчини відтворені у тв.
Т.Шевченка, Марка Вовчка (“Два сини”,
“Інститутка”), С.Воробкевича (“Жовняр”), І.Нечуя-
Левицького (“Дві московки”), Ю.Федьковича
(“Рекрут”, “Дезертир”), М.Коцюбинського
(“Дорогою ціною”), О.Кобилянської (“Земля”,
“Лист вояка, засудженого на смерть”),
В.Стефаника (“Виводили з села”, “Стратився”).
Рос. Р.п. вперше оприлюднив О.Радіщєв у
“Подорожі з Петербурга в Москву”. їх мотиви
широко розробляв М.Некрасов. Стилізацією Р.п.
є вірш К.Симонова “Отслужил солдат долгу
службу”.
Наталя /Іихоманова