РЕМІНІСЦЕНЦІЯ (від пізньолат. гетіпівсепИа
— спогад) — різновид запозичення, притаєне
(незадокументоване) посилання чи літ. цитата з
неназваного джерела, своєрідна паралель до
першотєксту: вільне відтворення, варіація образу,
подробиці вислову, ритмо-мелодійної конструкції,
ін. мікроскладника в нов. ідейно-худож. контексті.
На відміну від ін. різновидів запозичення Р. можуть
бути літ. і параліт. (публіцистичними, сусп.-політ.,
філос. тощо). Постають Р. переважно на фунті нац.
традиції, коли існує відповідний високооцінюваний
взірець (жанр., стиліст., версифікаційний.). Міжліт.
Р. можливі, якщо чужомов. тв. у перекладі став
органічним складником нац. літ. процесу, або коли
автор добре обізнаний з ін. л-рою, сприймаючи її
в оригіналі (або обидва чинники діють разом). У
більшості випадків Р. не усвідомлюється
письменником, але можливі і усвідомлені:
внутрішньоліт.: “Лисиці брешуть на шити і кличе
див поверху древа” (М.Рильський) — Р. зі “Слова
0 полку Ігоревім” або у вірші-поминальнику
І.Франка “В двадцятьп’яті роковини смерті Тараса
Григоровича Шевченка” (1886): риторичне
запитання “І хто розбудить нашу “правду п’яну”?”
— Р. з поеми Т.Шевченка “Кавказ”: “Кати
знушаються над нами, а правда наша п’яна спить”;
та міжліт. — опис могили Ленського, що в читачів
пушкінських часів викликав асоціацію з добре
відомою їм у франц. оригіналі елегією “Вмираючий
поет” (1812) Шарля Ібера Мільвуа. Р. з
“Зеленогорського рукопису” є в “Згадці”
М.Шашкевича. Розповсюджені Р. також у сх. поезії:
напр., коранічні Р. і цитати в поезії Омара Хайяма.
Метою усвідомленої Р. є підкреслення традиції,
створення емоційного тону (героїка, гумор, сатира)
або полеміка з традицією, якшо заперечення
скероване на використовуваний першотв., або
перифраз, коли заперечується третій об’єкт. У
таких випадках Р. може набувати не лише
часткового, але й структуротвірного значення. Р –
лародія та P.-перифраз розраховані на те, шо
першоджерело відоме читачеві, бо лише за цієї
умови читацьке сприйняття адекватне автор,
задумові. Пор. алюзія, образн а аналогія.
Одним з провідних прийомів Р. стає в л-рі
постмодерн ізму.
Анатолій Волков