РИМА — звукова єдність слів. Як явише рима
належить до звук, повторів, але виконує ряд
функцій, що організують поет. мову. До основних
належить архітектонічна. Р. — один із чинників
об’єднання віршів у строфи (метрична), позначає
межі вірш, рядків у тексті і цим бере участь у
створенні вірш, ритму.
Існує багато параметрів Р.
За розміщенням у віршовому рядку або
піврядку місці: кінцева, внутрішня, початкова.
За розміщенням у строфі: перехресна
(авав…), суміжна (аавв…) і кільцева (авва); існують
й ін. типи римування.
– За кількістю слів, що входять в римоване
об’єднання (парна, потрійна і т.д.). вірш з
наскрізним (переважно кінцевим) римуванням
зветься монорим. Вірш, у якому всі або переважна
кількість слів римуються — панторимом.
– За граматичною ознакою: рима, що
об’єднує слова, які належать до однієї і тієї ж
частини мови називається одногрупною, а до різних
— різногрупною.
За типом клаузули. Поєднання
однотипних клаузул називається рівноскладовою
римою а різнотипних — нерівноскладовою,
усіченою.
– За евфонічними ознаками: точна Р. (повна
відповідність клаузул), приблизна Р. (часткова
подібність клаузул), неточна (значна розбіжність в
клаузулах); бідна Р. (співзвучність обмежується
клаузулами), багата Р. (подібність передна­
голосного, шо іменується опорним), і глибока Р.
(окрім клаузул подібність розповсюджується на
переднаголосну частину слів); асонансна Р. (збіг
наголошеного голосного) і дисонансна Р.
(подібність в клаузулах, окрім наголошеного
голосного); проста Р. (подібність слів) і складена Р.
(подібність слова і словосполучення); відкрита Р. —
співзвучність слів, шо закінчуються на голосний і
закрита — на приголосний. Р., шо об’єднує відкрив
чоловічі клаузули без необхідного опорного
приголосного, називається недостатньою.
Окрім цього, розрізняють Р. омонімічну
(співзвучність омонімів), тавтологічну, шо
використовує одне і те ж слово, каламбурну, що
основується на словесному каламбурі, і т.д.
Борис /ваиюк