РОНДО (франп. “коло”) — тверда строф,
форма, шо складається з двох п’ятивіршів та
тривірша між ними на дві рими; при цьому
початкові слова першого вірша повторюються
після тривірша та другого п’ятивірша, через шо
утворюються скорочені рядки, які не
римуються з іншими. Схема клас. Р. така: аавва
аавх ааввах, де х — скорочені неримовані
рядки. Ці повтори відіграють не тільки
формальну, але й змістовну роль: вони
позначають лейтмотив всього тв. Іноді другим
можливим варіантом Р. називають строф,
форму, яка складається з 13 на дві рими
повновіршов. рядків, шо згруповані у двох
п’ятивіршах та тривірші між ними; початкові
слова першого вірша входять до дев’ятого та
тринадцятого рядків.
Своє походження Р., як і ін. тверді строф,
форми, веде від заснованої на приспіві та
наскрізному римуванні пісні, що супроводжувала
лавн. нар. танці (гіпотеза М.ґаспарова). В процесі
руйнування синкретичної єдності пісня стає літ. (в
творчості Прованс, трубадурів XII ст.), а потім
поступово розподібнюється на низку строф, форм
(поч. XIV ст.). Однією з них стає рондель (або
рондет), шо збереглася донині як самостійна строф,
форма. З ронделя в XIV ст. утворюється Р., яке
канонізується в кін. XV ст. Віршов. розміром Р. був
10-складовик (ронделя — 8-складовик). Після
забуття в епоху Ренесансу настає в ХУІ-ХУШ ст. (в
поезії бароко та рококо) розквіт Р. (ронделя — в
період романтизму), який повторився ше раз на
поч. XX. ст. Зараз особливого знач, обидві форми
не мають.
Р. зустрічається у франц. поетів К.Маро (XIV
ст.), Карла Орлеанського (XV ст.), у т.зв. риториків
Ж.Шателена, Ж.Мешино, К.Моліне (ХУ-Х\/1 ст.), у
Ф.Війона (XV ст.), В.Вуатюра (XVII ст.); у румун. —
A.Мачедонського (XIX ст.). у рос. —
B.Тредіаковського, О.Сумарокова та поетів його
школи (XVIII ст.), П.Катеніна (XIX ст.), В.Брюсова,
М.Кузміна. Вяч.Іванова. І.Северяніна (XX ст.); англ.
— А.Суїнберна (XIX ст.), укр. — М.Рулницького,
А.Казки (XX ст.). Рондель зустрічається у франц.
поета Війона, англ. — Суїнберна, рос. —
Вяч.Іванова, Северяніна, А.Пахомова (XX ст.), укр.
— П.Тичини, М.Рильського. Застосовується ця
строф, форма й при перекладах. Існують різні
модифікації Р. та ронделю, а також строфоїди, шо
наближаються до них.
Прикладів самоусвідомлення Р. є “Рондо про
рондо” Вуатрюа, у якому викладені правила
написання цієї строф, форми.
Борне Іванюк