РУБАЇ, множина РУБАЯТ (араб.,
чотиривірш, буквально — почетверений) — одна
з найпоширеніших форм лір. поезії бл.-сх. культ,-
літ. зони. Запозичені з фольклору таджиків і персів
(фольклор, назви — дубайті та таране), Р. вхолять
до складу л-ри в ІХ-Х ст. (Ханзале, Рудакі, якому
традиція навіть приписує створення цього жанру,
та ін.). Лір. тема зазнає в Р. філос. осмислення,
при цьому, як правило, перший бейт (дворядковий
вірш) являє собою засновок, а третій рядок —
висновок, шо підкріплюється афористичним
виразом в останньому. Чотири піввірші римуються
здебільшого за схемою а-а-х-а (згодом стають
можливими ін. варіанти: а-а-а-а. а-в-а-в, а-в-х-в,
а-в-в-а). Теорет. можливими є 24 метричні
варіанти Р., але в абсолютній більшості випадків
використовується один З ДВОХ:
——-и и/——–и и /——-UU/ —
або
— UU / — U — U / —- U U / —
Можливе вживання редифа, тобто
повторення слова або словосполучення в кінці
кожного вірш, рядка після рими. Розквіт Р.
припадає на XI ст. і пов’язаний з творчістю
неперевершеного майстра цієї жанрової форми
Омара Хайяма та поета-містика Абу Саїда. З сер.
XII ст. Р. втрачають провідну ролю і поступаються
місцем газелям, хоча й не зникають. Так
майстром Р. був азерб. фарсімов. поет Нізамі
Ганджеві (1141-1209). З фарсімов. поезії Р.
перейшли до ін. л-р Бл. Сх.; араб., багатьох
тюркомов. (у т.ч. староузб. поет Захиреддин
Мухаммед Бабур, 1483-1530), л-ри урду. У казах,
поезії застосовується силабічний варіант Р. —
ельон — одинадцять складів у рядку, після 6-го
рядка цезура. Р. відомі також у л-рах Пд.-сх. Азії.
Європ. поезія засвоювала Р. спершу через зб.
переспівів нім. поета Ф. Рюккерта “Сліди троянд ’
(1829), згодом з англ. вільного перекладу
Е.Фіиджеральда “Рубаят Омара Хайяма” (1859).
Цей переклад вважають одним з найліпших
здобутків англ. поезії. Укр. переклади Р. Хайяма
зроблено акад. А.Кримським. Т.Масенком,
В.Мисиком. Серел авторів укр. Р. — В.Мисик,
Д.Павличко, буковинський поет О.Лупул.
Олександр Бойченко,
Анатолій Волков