СИНОНІМИ (одноіменний) слова відмінного звучання, але
однакового чи дуже наближеного значення. С.
можуть бути однокорінними, або морфологічними
(дати, видати, надати) та різнокорінними, або
лексичними (працювати — робити). Укр. мова
багата на С., а їх численність є ознакою багатства
мови. В основному словниковому фонді С. є
діалектні (літ. гарбуз, діалектне кабак; літ. лелека,
діалектне бузько, бусел, чорногуз). Надто це
стосується е т и ограф ізм ів . С. виникають і
внаслідок закорінення в літ. мові первнів
соиіолектів: проф есіон ал ізм ів. ж аргонізм ів,
арготизмів Друге джерело С. — варваризми
та інтернаціоналізму до яких у мові вироблено
‘‘свої” однозначні слова {аероплан — літак, газета
— часопис, спектакль — вистава, постава). С.
постають і внаслідок того, шо запозичення
здійснюються з різних мов (буква — літера, поїзд
— потяг, лимон — цитрина, апельсин —
помаранча). Синонімія посилюється й
протилежним — пуризмом сильним в наш час
{опублікувати — оприлюднити, фотографія —
світлина, аеродром — летовише). Повними
синонімами звуться тотожні: ждати — чекати, сум
— смуток — печаль, когут – півень, трус — обшук.
Часткові С. — взаємозамінні не в усіх позиціях,
тобто не цілком однозначні. Різниця може полягати
в ступенюванні якості: вдача, здатність, здібність,
кебета (кеба), хист, обдарованість, талант — або у
відтінках якості: немічний, недужий, слабий,
хворий-, старий, давн., стародавн., древній. С.,
навіть тотожного значення, часто розрізняються
емоційно-експресивним забарвленням. Це т.зв.
стильові С. На цьому передовсім грунтується теорія
та практика трьох стилів. Ло високого, піднесеного
стилю належать, зокрема, сл о в ’ян ізм и та
а рх аїзм и (в укр. мові ці категорії більшою
частиною збігаються: ланіти — шоки, уста — губи,
перса — груди). Особливістю укр. мови є багатство
афіксів, надто зменшувально-пестливих суфіксів,
що теж є засобом утворення емоційно-
експресивних С.: батько, батенько, батечко. Надто
вел. шереги С. існують тоді, коли до емоційної
насиченості додається евфем ізм : померти,
вмерти, переставитися, упокоїтися, спочити,
сконати, спустити дух, до свого берега причалити,
(навіки) Богу душу віддати, (навіки) заплющити очі,
руки зложити, ліпи головою, ступити в Божу путь,
пожити смерті, не топтати рясгу, дуба дати, урізати
дуба, одубіти, гигнути, відктнути ноги, дутеля
з’їсти, піти до Бога по вівці, здохнути, поздихати,
повиааихати, поставити кеди в кут. Отже понятття
С. охоплює не лише лексик, але й фразеологію.
Контекстуальні С. — слова, часом дуже далекі за
значенням, які, проте, в тексті, надто худож.,
стають однозначними (“А в погані дні, болотні дні”
І.Франко). У фольклорі, л-рі, а також у риториці
та публіцистиці С. дуже вагомі, мають різні
функції, на них грунтуються різні етил, фігури.
Так, однією з найпомітніших особливостей пум є
повторення С. як лексичних (турки — яничари),
так і морфологічних (клянуть — проклинають). По
суті нанизуванням С. є такі ф ігури: тавтологія,
ампліфікація, градація, клімакс, антиклімакс.
Неоднозначність (чи неповна однозначність) вельми
ускладнює працю перекладачів. Адекватне
передавання С, є ознакою перекладацького хисту.
Ана т о н ія Волков