ТАНКА — або УТА — основна вірш, форма
япон. поезії, найперші зразки якої датуються 400-
им р. н.е. Вірші танка або “короткі вірші”,
базуються на стилі вака (чергуванні п’яти та
семискладових рядків) і містять 5 рядків по 5, 7, 5,
7 та 7 складів у кожному, разом 31 склад.
Першою антологією віршів танка була
“Маніошу” (“36. 10 000 листків”) видана близько
759, шо містила 4516 віршів у 20 томах (з них
переважна більшість – вірші танка, за винятком 262
довгих віршів нагаута) написаних 450 поетами,
значною мірою жінками, в період з 400 до 750 рр.
н.е. Найвидатнішими авторами в цій антології були
Какіномото но Хітомаро (655-700), Ямабе но
Акахіто (?-736) та Отомо но Якамочі (665-731).
“Маніошу” — це золотий вік япон. поезії. Прямий
виклад, простота та емоційна насиченість —
характерні риси “Маніошу”. Наступною антологією
віршів танка була “Кокіншу”, або “Кокін вака шу “,
(“Антологія япон. віршів ст. та нов.”) — зб. 1111
віршів танка, тематично згрупованих у 20 томах.
Видана за імператорським замовленням 905р. Вона
вважається втіленням срібного віку япон. поезії і
символізує відродження япон. поет, мист-ва в
Геянський період (794-1185). На зміну
простолінійному та емоційному стилю антології
“Маніошу” прийшли символізм та технічна
витонченість, характерні як для “Кокіншу”, так і для
наступних 20 антологій танки, шо видавалися за
імператорськими замовленнями протягом шістьох
сторіч. Найбільш об’ємною та відомою є антологія
“Шінкокіншу”, або “Нова Кокіншу”, (1201-1206).
Серед нов. авторів Т. відомий Ісікава Такубоку
(1885-1911). У європ, зокрема, слов’ян., поезії XX
ст. мали місце сгилізацїіТ.-. в Росії— М.Гумільова,
у Польщі — Я.Івашкевича (цикл “Ути”), в Україні —
В.Полішука. Наводимо дві його танки:
Непохитний дуб Білий день застиг
На верховині стоїть В пуховинні інею.
І вартує день — Чистота суха.
Коло нього гай густий Весь летючий в тінях сад
Круто гілля переплів. Тільки привиди дерев.
Наталя Каряєва