ТВАРИННИЙ ЕПОС — термін, що
вживається в трьох значеннях:
1. У найбільш коректному розумінні —
специфічний для європ. літ. регіону вел. епіч.,
здебільшого вірш., жанр, ле всі чи майже всі лійові
особи — звірі. Виник шляхом об’єднання та
циклізації в сюжетну цілокуппість нар. казок про
тварин та, певною мірою, Езопових байок. Чи
не першим зразком цього жанру є лат. анонімний
алегоричний епос “Ecbasis captiui”. Фламандський
священник магістр Нівардус Гентський злив 12
казок і Езопових байок у вел. сатир, поему в 7-ми
частинах (6674 рядки) ‘Про Ізенґрімуса і Ренара”,
дав звірям соц. характеристики та індивідуальні
імена. Саме ия поема є засновком жанру. До того
ж після поеми Нівардуса чи не всі зразки Т е.
присвячені пригодам Лиса (Ренара), його
стосункам з Вовком (Ізенгрімом) і Левом (Ноблем).
Згодом Т.е. поширюється в зх-європ. л-рах най.
мовами. Серел них величезний франц. “Роман про
Лиса” (бл. 1200) Пер де ля Клода (24 “бранші”
(гілки), тобто книги, 30369 рядки). Бл. 1250
фламандець Я.Ф.Віллем створив Т е. “Райнарт”,
від якого починається най. нідерл. л-ра. У
подальшому з’являється багато версій Т.е. про Лиса
франц., англ., нідерл., нижньо- та верхньонім.
мовами в т.ч. написаний гекзаметрами “Райнеке-
Фукс” (1793) Й.В.Ґьоте. Останньою переробкою
є “Скандальні пригоди Райнеке-Фукса” (1945)
амер. письменника Ґ.Оуена.
Менш відомий Т.е. у слов’ян, країнах. 1860
вийшла друком у Львові поль. поема
М.Смажевського “Лис Микита” — переробка
Гьотевого “Райнаке-Фукса” з пристосуванням до
поль. звичаїв. У тексті поеми зустрічаються
українізми, очевидно тому, шо автор походив з
України. Поема не має значної вартості, хоча,
можливо, спонукала І.Франка до написання “Лиса
Микити” (1890).
2. Казки про тварин і власне Т.е.
3. Всі оповідні тв., дійовими особами яких є
звірі: а) нар. казки про тварин; б) Езопові байки,
бурлескно-пародійні поеми на кшталт
“Батрахоміомахії” (“Війни мишей і жаб “) Пігрета
Карійського (V ст. до н. є.), як от “Мишоїда” (1775)
поль. сатирика І.Красіцького або укр. переспів її
– “Жабомишолраківка” К.Думитрашка (1859).
Анатолій Волков