ТВОРЧА ІНДИВІДУАЛЬНІСТЬ ПЕРЕКЛА­ДАЧА. На думку багатьох перекладознавців,
обов’язковою умовою перекладацького успіху є
подібність твор. особистостей перекладача та
автора, тв. якого він перекладає. Апріорно-теор.
міркування і безліч прикладів нібито повністю
підтверджують це положення. Проникнення у
семантико-стилістична структуру (ССС) першотв.,
а отже, конгеніальне відтворення його
полегшується близькістю твор. індивідуальностей.
Ця близькість грунтується на таких феноменах.
1. Близькість соц.-філос. світосприйняття.
Важить не лише близькість або тотожність
світосприйняття в цілому, але навіть близькість
окремих його сторін Світосприйняття Р.Кіплінга
та К.Симонова різні. Але споріденість суворих,
“чоловічих”, солдатських балад англ. поета з
фронтовою поезією Симонова підштовхнула його
до перекладів тв. Кіплінга.
2. Психологічна близькість і подібність
темпераментів.
3. Близькість літ. напрям у та стилю.
В.Жуковський конгеніально перекладав зх.-європ
сентименталістів і романтиків, але гірше — Гомера.
П.Тичина чудово перекладав О.Туманяна,
непогано Х.Ботєва, окр, вірші О.Пушкіна, але в
більшості випадків невдало інтерпретував
пушкінські тексти. Ще гірше — Г.Гайне, чий стиль
майже полярний стилю Тичини. Успіх перекладів
М.Бажаном груз, поем “Витязь у тигровій шкурі”
Шота Руставелі, “Давитіані” Д.Гурамішвілі,
“Палестина, Палестина” Г.Абашідзе закономірно
пояснюється близькістю “кованості” иихпоемтвор.
манері укр. поета. Близькість Т. і. п ло оригіналу,
точне сприйняття того, як повинно бути в
оригіналі, разом із знанням семантико-стил.
паралелей у рідній мові дають можливість
наблизитися до першотв., навіть коли перекладач
користується підрядником (“Мій Дагестан” Расула
Гамзатова у перекладі В.Солоухіна), перекладом-
посередником низької якості, навіть фальси­
фікацією або містифікацією: “Пісні західних
слов’ян” Пушкіна ближчі до справжніх
сербохорват, нар. пісень, аніж “Гуэла” П.Меріме.
4. Жанр/ близькість. Той, хто позбавлений
поет.-версифікаційного таланту, не може
перекладати вірш. тв. Для відтворення гумор, і
сатир, тв. перекладачеві відчуття гумору необхідно
не менше, ніж авторові оригіналу. Має бути
“стовідсоткове” сприйняття емоційно-експре-
сивного стилю першотв. В цьому разі можлива
навіть втрата певних складників ССС з додаванням
нов/, вагомих з ідейно-естет. погляду, хоча це
позбавляє переклад комунікативно-репре­
зентативної функції, але водночас переклад може
являти самостійну худож. вартість. Невипадковий
успіх М.Зошенка як перекладача сатир, повістей
фін. письменника М.Лассіла “За сірниками”, і
“Воскреслий із мертвих”, Остапа Вишні як
перекладача комедії М.Гоголя “Ревізор”,
“Одруження” і В.Маяковського “Клоп”. Тим більш
талант гумориста необхідний, коли об’єктивно мов.
еквіваленти не дають змоги дослівно передати
певні гумор, місця, скажімо, гру слів або
фразеологізм і виникає потреба надолужити цю
втрату. Так робить О.Вишня, перекладаючи
“Одруження”. Серед перекладачів дитячої л-ри
успіху переважно досягають ті, котрі самі пишуть
для дітей, отже розуміють жанр, закони та
психологію маленьких читачів. Ще наочніша жанр
детермінованість, коли перекладач береться
виключно за один жанр: створення укр. антології
світ, байки М.Годованцем.
Цікаві спостереження над перекладами тв.
сучасників. Досить часто між авторами першотв. і
перекладачем існує взаємоблизькість у
позаперекладацьких сферах: взаємні переклади
Б.Брехта і С.Третьякова; В.Броневський —
переклади з Маяковського, В.Сосюра —
О.Прокофьева, Б,Окуджава — поль. пісень
А.Осецької.
Не менш показовий частковий збіг твор.
індивідуальностей. Пушкін переклав з А.Міикевича
балади: “Чати”, “Три Будриси”, у яких є реаліст,
тенденції, відсутня фантастика. Повз романт.
фантаст, балади Пушкін пройшов. Очевидна
вибірковість — прояв часткового збігу твор.
індивідуальностей.
Поряд з фактами близькості творч.
індивідуальностей авторів першотв. та перекладу
є протилежні приклади. Існують перекладачі, шо
однаково майстерно відтворюють явиша різних
напрямів, періодів, жанрів, стилів, емоційної
забарвленості: рос-мовна “Антологія грузинської
поезії” М.Заболоцького. Ще більш широкий
перекладацький діапазон Ю.Тувіма, котрий
майстерно переклав на поль. мову кращих рос.
поетів найрізноманітніших типів.
Практика перекладу приводить до висновку,
шо вимога близькості т.і.п. до твор. індивідуальності
автора оригіналу цілком підставна при
інтуїтивному методі перекладу, коли перекладач
залишається сам на сам з автором. Якшо
перекладач озброєний наук., філол., іст., іст.-культ.
аналізом, то він може подолати психол. бар’єр,
який відмежовує його від внутр. світу оригіналу.
Т. ч., широта діапазону перекладацької
індивідуальності, яка забезпечує успіх при зустрічі
з різними індивідуальностями авторів оригіналу,
залежить від здібностей до перевтілення, від культ,
рівня, від засобів розширення цього діапзону за
допомогою об’єктивних методів вивчення першотв.
для корекцій суб’єктивних вражень від нього.
Анатолій Волков