ТЕМА (грец. thema — те, що покладено) —
категорія змісту, під якою трад. розуміють предмет
змалювання, коло відібраних письменником і
покладених у основу тв. явиш, “життєвий”
матеріал, використаний для постановки філос.,
етич., соц. та ін. проблем у епіч. та драм. тв. Попри
позірну однозначність дефініції, погляди вчених на
Т. іноді суттєво розбігаються: від ототожнення Т.
з проблемою чи навіть ідеєю до заперечення Т. як
худож. категорії. Оптимальним варіантом
залишається розуміння Т. як посередника між
“дійсністю” та естет, реальністю худож. тв. При
цьому на практиці Т. нерозривно пов’язана з
проблемою, бо слугує для неї “матеріальною
основою”, та ідеєю, яка залежить від способу
вирішення проблеми. Способом розгортання Т. є
сюжет. Хоч і більш опосередковано, але Т. також
впливає на формальні рівні тв. — стиль, тип
архітектоніки та ком п ози ц ії, ж ан р
(шахрайський роман, міщанська драма, іст.
роман, детектив та ін.). Характерною особливістю
вел. епіч. та драм. тв. є наявність кількох (або
багатьох) Т.
Ін. змісту поняття Т. набуває в ліриці. З од.
боку, суто лір. тв. часто звертаються до т.зв.
“вічних” Т. — смерті, кохання, самотності,
свободи, сенсу життя і т. ін., які визначають не
так предмет змалювання, як заг. тональність тв. З
ін. — враховуючи генетичну спорідненість лірики
з музикою, Т. можна розглядати як один чи кілька
основних ритм.-синтаксично оформлених мотивів,
роль яких у музиці відіграє певна кількість тактів.
Олександр Бойченко