TEPЦИHA — (італ. “terzina” від “terza” —
третя) — тверда строфічна форма, шо складається
з низки тривіршів, у яких серединний неримований
(холостий) вірш кожної попередньої строфи
римується з крайніми віршами наступної (aba bcb
cdc і т.д.); закінчується Т. самотнім холостим віршем
(тому Й.В.Гьоте казав, шо Т. ніколи не закінчиться).
Найчастіше Т. виділяються графічно:
Сніжок паде. Летять листочки білі.
Як у салі пахучий вишні цвіт,
Коли вітрець порушить злегка гілля.
Сніжок паде… Отак з забутих літ
Летять на мене незабутні мріГ,
Біленькі-білі. мов лілеї ивіт.
Сніжок паде… Немов крізь мряку мріє
Якийсь далекий, гарний, добрий світ.
Де все цвіте, сміється, променіє, —
Це спомини моїх дитячих літ.
(Б .Л єп к ий)
Т. постала з італ. фольклор, тривіршів
(“сгорнелло”), у яких к о ж н и й наступний підхоплює
риму попереднього. Склалася Т. в кін. XIII ст. і була
канонізована у X1II-XIV ст. Данте Аліг’єрі в
‘Божественній комедії” (1307-1321). Ця поема
написана італ. 13-складником, але у процесі
розповсюдження Т. у Польщі складають 11-ти або
13-ти-складником, у Франції – 6-стоповим ямбом,
у герм, та сх-слов’ян. поезії, зокрема, при
перекладах Дантової поеми, вживається 5-ти
стоповий. іноді під франц. впливом 6-ти столовий
ямб. Зустрічаються і порушення цієї традиції (напр.,
Т, рос. поета XX ст. В.Брюсова “Як ясно, як лагідно
в небі!” (“Как ясно, как ласково небо!”) написано
амфібрахієм; тв. рос. поета XX ст. В.Хлєбнікова
“Змій потягу” написано акцентним віршем та ін.).
У поль. поезію Т. запровадив у 3-й чверті XVI
ст. Я.Кохановський. Надто ж часто до неї
зверталися поети періоду “Молодої Польщі” (1890
– бл. 1918) як у ліриці, так і в ліро-епіці (напр.
“Христос” Я.Каспровича). В Росії, крім перекладів
Божественної комедії” і наслідування (напр.,
іронізація О.Пушкіна ‘‘І далі ми пішли — страх
охопив мене…”) до Т. зверталися О.Плетньов,
0.К.Толстой, К.Фофанов, К.Бальмонт, Вяч.Іванов
та ін. В укр. поезії Т. представлена іменами
1.Франка (“Вступ” до поеми “Мойсей”, частково
поема “Похорон”), С.Чарнецького, І.Крушель-
ницького, М.Рильского (вступ до вірш, повісті
“Марина”), Ю.Клена (поема “Попіл імперії”) та ін.
Т. не пов’язана з жанр, настановою (еклоги
італ. поета XV ст. Л. де’Медічі, поема італ. поета
XV ст. М.Боярдо “Тарокки”, сатири італ. поета
ХУ-Х\Л ст. А.Аріосто, “Ода західному вітрові’’ англ.
поета XIX ст. П.Б.Шеллі, проз, пасторальний
ром ан впереміш з Т. “Амето, або Комедія
флорентійських німф” італ. поета XIV ст.
Дж.Боккаччо та ін.). Не має Т. й стильової
змістовності. Так, крім “серйозних” Т. (“Страшні
терцини” І.Франка; “Терцини” нім. поета і
драматурга ХІХ-ХХ ст. Г.Гауптмана, “Прощання з
Чілі” кубинського поета XX ст. Н.Гільєна),
зустрічаються й сатир. (“Терцини” словен. поета
XIX ст. Ф. Прешерна та ін.).
Борис Іванюк
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: ТЕРМІНОЛОГІЯ
Наступна: ТИПОЛОГІЧНИЙ ПІДХІД (МЕТОД)