ТРАВЕСТІЯ, ТРАВЕСТІ (італ. travestire, фр.
travesti < ф р. travestir < італ. travestire —
переодягати) :
1. — побудований на травестуванні жанр
комічної поеми.
Т. “переодягає”, “перелицьовує”, тобто
переповідає клас., відомий, високий, сповнений
пафосу, переважно ант., взір приниженим,
приземленим, простонар. стилем. Високу лексику
заступають просторіччя, проза’ізми, побутова
лексика, надто вульгаризми та лайка. Най­
поширеніші й найвідоміші Т. — перелицьовування
“Енеїди” Вергілія. Такі Т. були в багатьох європ.
л-рах. Ант. богам і героям, їхнім учинкам і побуту
надавано нац. та іст. забарвлення тої країни та тої
доби, де й коли створювано Т. Автором першої Т.
вважають італ. поета Д.Лаллі (“Перелицьована
Енеїда”, 1639). Його слідами пішли француз
П.Скаррон (“Перелицьований Верґілій”, 1648-
1659), австрієць А.Блумауер (“Вергілієва Енеїда,
або Пригоди благочестивого героя Енея”, 1785-
86). Вільний переклад тв. Блумауера рос. мовою
здійснив М.Осипов (“Вергілієва Енеїда навиворіт”,
1791-96, ч.1-4), продовжив О.Котельницький
(1802-08, ч. 5-6).
В Україні Т. багато важила для становлення
нов. нац. л-ри. Один з піонерів нац. літ.
відродження, лідер Новгород-Сіверського
патріотичного гуртка 1780-90 pp. Опанас
Лобисевич травестував 1794 укр. мовою еклоги з
‘Буколік” Вергілія — “Виргилиеви пастухи, в
малороссийский кобеняк переодетые”. В листі до
Г. Кониського автор твердив, шо писав укр. мовою
• “для чести нации, матери нашей, всегда у себя
природою и ученостию великих людей имевшей’’.
Текст Т.Лобасевича не зберігся. Але вже за кілька
років Т. “Енеида на малороссійскій язык
перелицованная И.Котляревским’’ (1798-1809,
повне видання 1842), — започала нову добу в укр.
письменстві. За словами І.Франка, від того часу
воно “приймає характер новочасної л-ри, стає
чимраз відповідніше до його потреб’
Онаиіональнюючи Вергілієву епопею,
Котляревський широко черпає зі скрабниці укр.
фольклору та нар. мови, спирається на досягнення
л-ри XVI1-XVIII ст. Досвід Котляревського
використав П.Білецький-Носенко у Т. “Горпинида,
чи Вхоплена Прозерпина” (1818, надруковано
лише 1871). Він запозичив сюжет-схему рос
травестійної поеми Ю.Люиенка та
О.Котельнииького (“Викрадення Прозерпини”,
1795), але переповів її, надавши міфол. образам
укр. нар. забарвлення. Поема містила натяки на
тогочасні cyca явища. Тв. Котляревського загально
визнано найкрашим взором Т. в європ. л-рах.
“Енеїда” Котляревського сприяла також
становленню нов. білор. л-ри. Наслідуваннями
його поеми були чи не найперші ТВ. нов. білор. л-
ри: приписувана В.Ровинському поема “Тарас на
Парнасі” (1810) і анонімна “Енеїда навиворіт” (між
1812- 840). Т. може існувати також як вияв
внутрішньоліт. наслідування-відштовхування.
2. Амплуа актриси, яка виконує ролі підлітків,
хлопчиків, дівчаток, а також таких ролей, коли під
час вистави треба переодягатися в чоловіче
вбрання (Віола в “Дванадцятій ночі” В..Шекспіра,
Росаура у філос. драмі П.Кальдерона “Життя це
сон”, Тільтіль і Мітіль у “Синьому птаху”
М.Метерлінка, Матюша в “Суєті” І.Карпенка-
Карого. Амплуа Т. є типовим для ситуацій комедії
та кінокомедії.
3. В опері – виконувані жінками (мецо-сопрано,
контральто) партії юнаків: Зібель (“Фауст” Ш.Ґуно),
Ваня (“Життя за иаря” М.Глінки), Ратмір (“Руслан
і Людмила” Глінки), Лель (“Снігуронька”
М.Римського-Корсакова).
Анатолій Волков