ТРОПАР — коротка правосл. церк. пісня,
може бути строфа у вел. пісні. Т. звалися найдавн.
з відомих візант. церк. пісень, які під час служіння
ставилися між псалмами та ін. бібл. текстами або
співались наприкінці служби, вірогідно з IV ст.
Виник Т. на змішаному грунті грец. та бл.-сх.
культур і у V ст. переріс в особливий мелопоет.
жанр. T., які з X ст. вже звуться стихірями, – це
муз.-поет, імпровізації на бібл. сюжети або тексти
рел.-дидактичного характеру. Ці імпровізації
виконувалися між основними віршами молитов-
псалмів і складалися у вел. цілісну композицію. Т.
створювалися у нар. ладах і за мелодійним складом
наближалися до світської нар. музики. Притаманне
візант. стилю прагнення до пишної мону­
ментальності спричинило перехід Т. до церк.
богослужіння. Орнаментальне оздоблення мелодії,
умисна складність композиції та широчінь Т.
відповідали худож. смакові державних та церк.
володарів. Вважається, шо одним з авторів Т. був
імператор Юстініан. Т. гол., якшо не єдиний вид
візант. гімнографії у ранньому періоді. Оскільки
Т. був живим мист-вом нар. походження, навколо
його проникнення до монастирського співу
розпочалася гостра боротьба. Дехто з церковників
почув у Т. голоси з мирського життя народу, які
виступали проти чернечої схими та містики.
Близькими до Т. за емоційним стилем та
інтонаційними джерелами, вірогідно, були численні
пісні нар. складу, які виникли у зв’язку з єретичними
рухами в правосл. церкві. Вони відбивали
обурення народу державним та духовним утиском.
Так, відомий єресіарх Арій створив багато пісень,
через які звертався до простого люду. Церква
викоріняла ні “аріанські співи”,
Згодом термін Т. залишився як заг. назва для
короткої правосл. церк. пісні, присвяченої службі
або якомусь церк. акту. Залежно від теми Т.
отримували спеціальну назву (напр., Богородичний
T.). Віддавна слово Т. використовувалося як назва
строфи у вел. поет, композиції, передусім у ст.
кондаку, а іноді й у каноні. Як сторофа у каноні
та самостійна пісня був популярний у серб, сер-
віч. поезії (srbljak).
Після остаточного оформлення літургії з ІХ-ХІ
ст. оригінальна тропарна творчість завмерла.
Валерй Лавренов