ФАСТНАХТШПІЛЬ (нім. Fastnachtspiel, букв.
— маснична гра, від Fastnacht — масниия і Spiel
— гра) — коміч. нар. вистава під час святкування
масниці, шо бере початок в XV ст., гол. ч. у
Німеччині та Швейцарії. Як правило, Ф. писався
нар. віршем з парним римуванням і чергуванням
чоловічих та жіночих рим (Knittelvers) і зображував
грубо-коміч. епізоди подружніх сварок, витівок
спритних шахраїв і пройдисвітів, судову тяганину
тошо.-Літ. обробки Ф. являють собою перші зразки
світської драми в нім. регіоні. Корінням Ф. сягає
культових обрядів за участю переряджених, а
також до коміч. епізодів літургічних вистав Сер-
віччя. За формою та ідейною спрямованістю Ф.
близькі до франи. ф арсів. Спочатку Ф. мали
імпровізаційний характер і торкалися лише подій
повсякденного життя, згодом їхня дія стає
фіксованою, а тематика розширюється: із простих,
подібних до примітивних сценок, Ф. виростають
до, нехай і структурно нескладних, але завершених
драм, вистав. Сюжети Ф. найчастіше
запозичуються зі зб. шванків, тому Ф. називають
іноді “інсценізованим шванком”. Однак їхніми
джерелами можуть бути також казки і легенди,
бібл. та ант. перекази, хроніки і народні книги.
Найдавніший Ф., шо дійшов до нас — Гра про
Нейдгардта” (XIV ст.) Ст. Пауля. В XV ст. до Ф.
звертаються нюрнберзькі майстерзінгери (Ганс
Розенплют, Ганс Фольц і особливо Ганс Сакс, у
творчості якого даний жанр досягає апогею
(“Мандрівний школяр в раю”, 1550 та ін.), — всього
85 Ф., яким притаманна гостра соц. сатира та етич.
пафос міського бюргерства). Ф. використовували
ідеологи Реформації в Швайцарії (П.Генгенбах,
Н.Мануель) у своїй полеміці проти кат. духівництва.
Останнім класиком даного жанру можна вважати
Й.Аєра (біля 1600), який переробляв шванки,
надаючи їм драм, форми й уводячи в них елементи
з вистав англ. комедіантів. В XVII ст. Ф. втрачає
значення, хоча згодом до нього звертаються
представники нім. штюрмерства (Й.В.Гьоте) та
романтизму (А.Шлегель). В XX ст. Ф. бере на своє
озброєння бунтівливо настроєне молоде покоління
літераторів (Б.Брехт), зустрічаються вони і в
репертуарі нім. робітничих театрів.
Петро Рихло