ФЕНТЕЗІ ( англ. fantasy – ідея, шось
придумане) – літ. жанр деміургійного дискурсу.
Термін “Ф .” виник у 20-30-х роках у англомовній
літ-pi як опозиція до терміну “наукова фантастика”
(science fiction). “Ф. відрізняє від наук, фантастики
майже повна відсутність прогнозійності.”
(Т.Степновська). Для Ф. притаманна також
особлива “міфо-філос. розмірність” (Дж.Толкієн),
шо, зокрема, передбачає трал, для міфогенної
свідомості спосіб мислення істо. часу як процесу
занепаду, від “Золотої доби” до тотальної
техногенної деградації моральних і фізіологічних
засад людського буття. Т. ч., Ф. як реставраційна
(деконструктивна)текстовапрактика, і приналежне
до неоязичницьких та традиціоналістських
реставраційних проектів. А.Невядовський
виокремлює три основні види Ф.: 1) героїчне
(heroik fantasy). 2) фентезі мрії та чародійства
(Siuord and Sorcery) та 3) наук. Ф. (science fan­
tasy). До цього переліку варто додати: 4) філос.
Ф. і 5) політ, фентезі (з елементами ухронії –
гіпотетичними лініями іст. послідовності,
відмінними від заг-прийнятих, конвенційних іст.
м іфів). Ж анр Ф. керований законами
наднаративної деміургії і вибудовує “внутр.
енциклопедію” парареальності з більш чи менш
адаптованих фрагментів міфів народів світу.
Специфічна “розширеність” худож. умовності
відрізняє Ф . як від канону “реаліст.” так і від
традицій наук-фант. л-ри. Фентезійний формат
передбачає творення “внутр. енциклопедії” світу,
шо конструюється худож. засобами, як гештальт-
макет (з “вічним поверненням” культ, зусиль у
сюжетній настанові) в якості відліку деміургії.
Майже обов’язковими є: а) фатум (іноді
оприявлений як окультна рівновага Всесвіту, за
порушення якої настає невідворотня кара), б)
жорстка наскрізна дихотомія “добро-зло”, в)
дефініційована ще Ф.Ніцше “amor fati” героїчного
чину – ‘посмішка долі”, матеріалізована нагорода
від вищих сил за надзусилля. Особливе місце займає
поняття “дива” (magic) як фундаментального
елементу зв’язку звичайного і трансцендентного.
Саме конвенція апріорного позагностичного
неантропного буття дива надає деміургійній
онтології специфічну екстраполятивну розмірність,
здатність обслуговувати надзвичайно строкаті та
еклектичні світоглядно-наративні конструкції,
дистанціюватись від причинно-наслідкового
способу мислення як репресанта особистої волі.
Остання філос. стратегема актуалізована у світ, л-
рі 80-90 років XX ст. доктриною “трансцен­
дентного бачення, як умови справжньої свободи”
Карлоса Кастанеди, автора багатотомної епопеї
в жанрі філос. Ф. На відміну від наук, фантастики,
Ф. має претензію “накинення” свого наративу на
‘ т.зв. “реальність” і зміщення формату умовності у
комунікативній зв’язці автор-читач. Засобом такої
ремісії виступає віртуальна присутність (гіпертекст),
модельована для читача-реципієнта комп’ютером.
Гіпертекстовий статус Ф. та можливості жанрово-
естет. трансформацій фентезійного наративу в
інтернет-пітературі малодосліджені, але аналітики
схильні до позитивної відповіді шодо перспектив
жанру Ф. у мережовому літ.-худож. корпусі. Lie
пов’язано з онтологічною кризою наук,
світобачення і швидким розвитком “л-ри простого
споживання”, розрахованої на моделювання
“зручних” парареальностей для свідомості
пересічного, сформованого стандартами суч. мас-
медіа споживача.
Див. Масова література.
Володимир Єшкілев