ФІГЛИК (від нім. Fige! — витівка, пустоші,
жарти) — жанр давн. поль. поезії, різновид вірш.
анекдоту, споріднений з фаііетіями, фабльо,
шванками, шо широко побутували в зх-європ.
л-рах. Жанр Ф . виникає водночас із
становленням поль. книжної поезії. Майстрами
Ф. були Бернат з Любліна (1465-1529), а надто
М.Рей (1500-69), який у зб. “Powieści przypadłe,
azyli Apophłegmata” (1562), переробив сюжети
фацетій Дж. П. Браччоліні (1380-1459) та Г.
Бебеля (1472-1518), наблизивши їх до поль.
дійсності. Частину Ф. Рея створено на суто поль.
матеріалі. За формою Ф . Берната —
дванадцятивірш, Рея — восьмивірш, у обох
випадках — парне римування. Слово Ф. було
вперше вжито після смерті Рея як назва другого
видання зб. його вірш, анекдотів (1570). У
подальшому Ф. видозмінюється на фрашку. Ф. є
прикладом виникнення на основі міжнац. літ.
взаємин — переробки та запозичення — нац.
своєрідного жанру.
В укр. літ. типол. спорідненим з Ф. жанром є
співомовка, яка близька до Ф. гумор, змістом,
орієнтацією на нар.-фольклор. джерела, ба й навіть
сюжетно (“Баба, шо під час молитви ревла” Рея та
“Жалібний дяк” С.Руданського).
Анатолій Волков
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Попередня: ФІГУРИ
Наступна: ФІЗІОЛОГІЧНИЙ НАРИС