ФРАШКА (від італ. fraska — дрібниця,
дурниця, нісенітниця, букв, “гілка”; пор. франц.
frasque — лукавий, екстравагантний зворот), або
двожанка — поль, нац. своєрідний жанр
жартівливої поезії. Жанр, назву ввів і усталив етил,
ознаки цього жанру Я.Кохановський — зб.
“Фрашки” (1584), Видозмінивши традицію
фігликів (вірш, анекдот) Ф.Берната (12 рядків) і
М.Рея (8 рядків), Кохановський надав жанрові
стислості, епіграматичності. Джерелом його була
переважно поль. нар. творчість XV-XVI ст. Ф.
користується в Польші величезною популярністю.
Ф. писали щонайменше 100 поетів, серед них такі
видатні як А.Морштин (XVII ст.), І.Красіцький,
С.Трембецький (XVIII ст.), К.Бродзіньський,
А.Міцкевич. О.Фреддро, К.Ц.Норвід (XIX ст ).
Л.Бальмонт, К.І.Галчиньський. Ю.Тувім, С.Є.Лєц,
І.Штаудингер. Поряд з цим створено й
оприлюднено вел. кількість анонімних і псевдо-
німних Ф. Протягом віків Ф. пройшла еволюцію.
Вона може мати від 2 до 20 рядків. Ф. –
мініатюрний метажанр, який містить і Ф-
епіграм у, і Ф .-епітафію, і Ф .-анекдот, і
сентенцію, і баєчку, і каламбур. Таку мінливість
Ф відзначив Ю.Тувім: “За Ф. я вважаю вірш. тв.
розміром від 2 до 16 рядків, зрідка коли більше як
20 рядків, тв. насамперед дотепний. Ф. може бути
абсурдна за змістом, але дотепна за формою, може
бути цілком позбавлена сміху, але цікава з погляду
звичаїв і побуту”. Заг. напрям жанр, розвою
полягав у тому, шо давніше Ф. переважно
спиралася на коміч. ситуації, суч. Ф. спирається
на мов. комізм, граючи зворотами та
фразеологізмами як поточної мови, так і різних
книжних, публіцистичних та ін. стилів. Серед
численних ілюстрацій Ф. варто згадати малюнки
Майї Березовської до Ф. Кохановського. Були
спроби закорінитк Ф. на укр. грунті, напр.,
“фрашки-придибашки” буковинського автора
В.Селезінки.
Анатолій Волков