ФРЕЙМ — мінімальна сукупність ознак, за
якими назване вичленовується з навколишньої
лійсності. Використовується в теорії комунікації,
означаючи мінімум ознак і зв’язків, які існують між
предметами та явищами в об’єктивній реальності і
являють той рівень інформації, шо може бути
сприйнятим (дешифрованим). Вважається, шо
своєрідність свідомості кожного індивіда можна
уявити як набір Ф. плюс усі різновиди емоційного,
свідомого та підсвідомого відображення
навколишнього світу.
Важливим виявляється використання поняття
Ф. при вивченні механізмів постійної (інваріант)
та змінюваної (варіант) часток інформації в
процесі формування традиції. Тобто частина
коду, яка перетинається (фрейми), забезпечує
об’єктивність інформації, а та, шо не перетинається
— суб’єктивність. Відповідно перші є трал, первня
культури, а другі — новаторськими. Напр.,
відношення композиції казки до сюжету подібне
відношенню мови до повідомлення. Тобто
композиція є гарантом збереження структури
ж анрової моделі. Вона — її стрижень. Сюжет
же — її оформлення. Це пізнавальний знак жанру,
шо пов язує розуміння того, хто створює, та того,
хто сприймає інформацію. Це його формула, яка
обмежує свавілля індивідуальної свідомості. Тобто
збереження моделі (Ф.), виведеної В.Проппом у
вигляді функцій дійових осіб чарівної казки,
забезпечує збереження традиції цього жанру.
У роботі над своєрідністю жанрів казки вельми
продуктивним є порівн. аналіз сюжетоскладання,
розроблений Р.Волковим. Сюжет чарівної казки,
зведений Проппом до заг. для всіх сюжетів
фреймового рівня, за допомогою методу
Р.Волкова може привести до побудови Ф.
(моделей), в яких виймається заг. Ф. Ін. словами
— цей метод вказує на типи реалізації ?аг. Ф., шо
і було зроблено Р.Волковим на прикладі казок про
безневинно гнаних.
Ігор Зварич