ХАЙКУ — первісно колективна гра в
ланцюгову риму, згодом вірш, силабічна форма,
що виникла в Японії в період Тогукава (1603-1868)
і характеризується відсутністю рими та чіткою
епіграмною структурою: сімнадцять складів,
розподілених між трьома рядками за схемою 5-7-
5. X. є нац. формою течії “Дентоссі” (тобто поет,
традиції). Іст. X. є першою строфою танки, від якої
вона відокремилась. Тематично X. — стислий опис
природного явиша як миттєве переживання буття
без будь-якого чіткого коментаря, але з певним
філос. підтекстом. У структурі X., як і всього мист-
ва, шо виникає на грунті буддійського споглядання,
відбилися типові риси сх. свідомості, типол. подібні,
напр., до л-ри та мист-ва візант. ісіхазму, котрий
в свою чергу базувався на явищах, шо подібні до
йогічної медитації (можливо, навіть давньоєгип.
походження). Lie той “мініатюрно-психол. ліризм”
(Г.Гачев), у якому знаходив свій самовияв індивід,
шо був пригнічений деспотичною структурою сусп,
життя. Видатними популяризаторами X. в Японії
в XVII ст. були Мацунага Теітоку (справжнє ім’я —
Мацунага Каиугума), 1571-1654, і Кітамура Кігін
(справжнє ім’я — Кітамура Кюносуке), 1625-1705.
Розквіту мист-во X. досягло у творчості Башо
(справжнє ім’я — Мацуо Мунефуса), 1644-1694.
Башо досяг майстерності як у техніці X., так і у
техніці хайбун (короткі проз, замальовки, шо
супроводжуються віршами X.): матеріалом стали
подорожі по Японії, наслідком яких було кілька
дорожніх щоденників, написаних у стилі хайбун,
та кілька зб. X.
Загадковий характер стилю X., шо залишає вел.
поле діяльності уяві читача і натякає на певний
глибинний зміст описуваних спостережень, радше
ніж формулює його, мав вел. вплив на розвиток
модерністської поет, техніки в Європі, а саме в
англомов. поезії через творчість Езри Паунда.
Інколи X. плутають з хоку (нагаутою).
Пор.: Загадка віршована
Наталя Каряєва