ХРІЯ (греи. — звістую) — один
з афористичних жанрів, дотепний вислів у
контексті породжуючого його анекдоту.
На відміну від споріднених жанрів, насамперед.
сентенції та гноми, самодостатніх у своєму суто
вербальному існуванні, словесне висловлювання
в X. назавжди пов’язано з конкретною ситуацією
свого походження, частіше — біографічним
епізодом іст особи, і є по суті його словесною
кульмінацією. До найхарактерніших зразків цього
жанру належить зібрана Мітроклом зб, X. про
легендарного Діогена Сінопського (V — IV ст. до
н е.), серед яких хрестоматійно відомою є X. про
зустріч кініка з Александром Македонським у
Кранії в переказі Діогена Даертського з його
“Життєписів та висловів знаменитих філософів”
поч. III ст. н.е.: підійшов Александр і сказав: “Проси
у мене чого захочеш”. На шо Діоген відповів: “Не
заступай мені сонця . Надзвичайно близьким за
своєю змістовністю до високої X, жанром є
апоф(т)егма. шо спричинило їх поступове
ототожнення: невипадково, напр., в “Письмовни­
ку” Курганова (XVIII ст.) X. про Александра
Македонського та Діогена міститься в розділі
Давні апофегми”. X. входила в систему жанрів
ант. та візант. риторики поряд з байкою, гномою,
оповіддю, похвалою та ін. Напр., на підставі праць
давн-грец. ритора Гермогєна Тарсійського (бл.
160-230) у Візантії склався і поширився зб.
зразкових риторичних вправ (прогімнасм), до яких
обов’язково належала і X.
Тепер термін X. майже не вживається, позаяк
цей жанр розчинився по суті в понятті іст. анекдоту,
хоча практична історія його ніколи не пере­
ривалася (суч. X. про поетів М.Свєтлова та
А.Ахматову. акторку Ф.Рансвську тошо).
Типол, подібними до греко-рим. X. с жанр
юдейської повчальної л-ри ма асе (діяння).
Див : Афоризм, максима, сентенція.
Б орис [ваиюк