ЩЕДРІВКИ — обрядовий жанр, пов’язаний
зі святом зимового сонцестояння, сонцевороту.
Виник в далеких язичницьких часах. Дуже близький
за змістом та функціонуванням до коляли
(колядки). Свого часу 111. та коляду ототожнювали,
не бачили в них обрядово-функціональної
відмінності. Термін “Ш.” деякі вчені (О.Потебня.
В.Гнатюк, Ф.Колесса) вважали утворенням від
поширеного приспіву “Щедрий вечір, добрий
вечір”. Цим і пояснювали суто укр. назву “Щ.”.
Насправді ж коляди та Щ. розрізняються за
часом та за приуроченістю виконання. На Різдвяні
свята виконуються коляди хлопцями та чоловіками
різного віку. Підготовка до свята відбувається при
церкві. Звідси і зміст коляд.
Щ. виконуються здебільшого дівчатами і
жінками на Щедрий вечір під Нов. рік, напередодні
Водохреша.
Така обрядово-функціональна відмінність між
колядами та Щ. дозволяє говорити про більш давн.
походження останніх. Це підтверджується ше і тим,
що слово “коляда” є похідним від назви нов. року
і явно запозичене у давн. римлян — саіепсіае
іопиагіпе. Перейшовши до візантійців — каїепсіаі.
це слово разом з вірою розповсюдилось серед сх.
слов’ян. У зх. слов’ян воно має таке ж
церк.-обрядове походження.
Коляда зазнала впливу з боку Щ. їх форма,
зміст та образність мало чим відрізняються. В
даному випадкові йдеться про заміни язичницьких
величальних формул на христ. Напр., поширений
рефрен “Ой дай. Боже” є такою заміною.
Основний же зміст спільний для Щ. і колядок.
Виняток становить та окр. група коляд, котра
присвячена народженню Христа та прославленню
Богородиці. Тобто це ті коляди, які є явно церк.
за походженням.
В.сі ін. Щ. та коляди мають подібні структурні
складники-, заспів (основна частина), приспів
(рефрен), поколядь (поспів), десятискладова
(колядки) і восьмискладова (щедрівки) метр, будова
вірша. Такі типові колядні заспіви як “Чи дома,
дома пан-господарю?”, “Гордий і пишний пан-
господарю”, “Чи спиш чи чуєш пан-господарю?”
використовуються однаково і в колядках, і в Щ.
Поколяді — це побажання і резюме змісту Щ. та
КОЛЯДКИ:
А за сим словом бувай же здоров.
Бувай же злоров, пан – господарю…
Дай же ти, Боже, а полі урожай.
З полі урожай – а гумно звожай.
А в гумиі хлібно, в оборі вбійно.
В лому весільно, на славу втішно.
Для Ш. та колядок характерні величальний
настрій, урочистість. За змістом — це зичення
щастя, достатку в родині, здійснення прагнень,
бажань, мрій.
Під час колядування вшановували всіх членів
родини. Це різнить Ш. за змістом та об’єктом хвали:
господареві, господині, синові (хлопцеві), доньці
(дівчині), вдові, бабі та ін. Напр., возвеличення
образу господині та її праці:
Раненько встає, по двору холить.
По лвору холить, як зоря сходить.
По дрору пішла — золото внесла.
По двору пішла — мед-вино внесла.
Нар. традиція зберігає колядки та Щ. як один
із жанрів, в якому найвиразніше втілення отримали
основні людські ціннісні категорії: людяність,
працелюбність, шедрість, служіння громаді, любов,
чесність, повага до традицій. Саме цими якостями
Ш. (і колядки) забезпечили собі довговічність,
початок якої губиться в далекій язичницькій
давнині.
Ігор Зварнч