Щ ОДЕННИК або Ж УРНАЛ (франц.
Journale)— 1. Хронологічні, здебільшого датовані,
записи від першої особи подій з життя того, хто
робить ці записи та роздуми з приводу цих подій.
2. Літ.-побутовий, мемуарно-автобіографічний
жанр, що подібно до деяких ін. жанрів склався на
основі явиш реального життя (листи, мемуари,
подорожі, сповіді). Попередниками Щ. як літ.
жанру були, з одн. боку, саме сповіді, напр.,
Сповідь” Блаженного Августина (354-430), з ін.
боку, подорожні записи, напр., Ш. Колумба (1451-
1506). Відповідно розрізняють т. зв. інтимний і
подорожній Щ. Слід згадати також про
щоденникові записи Мікельанджело. Але
становлення Щ. як жанру відбулося в Англії за часів
Реставрації: шифрований Ш. С.Пепіса охоплював
1650-69 рр.; Дж.Евелін вів свій Щ. протягом
семидесяти років. Розповсюдження шоденникової
форми в л-рах кін. XVIII ст. пов’язано з
сентименталізмом, з усвідомленням особистого
начала (“Сентиментальна подорож” Л.Стерна,
‘Листи російського мандрівника” М. Карамзіна).
У л-рах Сх. щоденникові записи мають свою
специфіку, напр., япон. жанр ніккі.
Багато ст. до жанру Щ. ставилися з певною
недовірою, позбавивши його навіть права зайняти
відповідне місце в канонічній жанр, ієрархії. Але
логіка розвитку літ. процесу піддала сумніву таке
ставлення.
Ш. — важлива складова творчості багатьох
письменників (Й.В.Гьоте, Ф.Геббель, Ф.Кафка,
Т.Манн: бр. де Гонкур, Ж.Ренар, Ж.-П.Сартр,
Ф.М оріак; О.Пушкін, М.Добролюбов,
Ф.Достоєвський, Л.Толстой, І.Бунін; В.Гомбрович;
Т.Шевченко, І.Франко, В.Винниченко,
А.Любченко, О.Довженко, М.Драй-Хмара,
Ю.Яновський, В.Симоненко.
Поряд з письменницькими за змістом і часто-
густо за худож.-етил, якостями можуть стояти Щ.
філософів (С.К’єркеґор), політ, діячів (Микола II),
вчених (С.Ефремов, В.Вернадський), митців, а
також членів родини письменників (Т.Сухотіна-
Толстая, Е.Булгакова). Щ. дає змогу глибше
зрозуміти естет, та філос. конепиії автора, надає
портретові митця цілісності та вивершеності. Щ,
— це можливість безпосередньо передати читачеві
власну т. а на навколишній світ, це певна позиція
митця у ставленні до свого оточення та проблем
сьогодення. Часом Ш. містять дуже приватну,
інтимну інформацію про автора та його оточення
(Пепіс, Винниченко, Т.Манн). Ще вагоміша
інформація іст.-політична. Так, Щ. Вернадського
свідчить, шо краша частина інтелігенції розуміла
злочинницьку сутність совстського сусп-тва, в якому
жила. Дуже показові Щ. Довженка 1941-1956 рр.
— від визнання догматів і практики більшовизму
до траг. констатації: “Нема добра на Україні”.
Відвертість, достовірність і оперативність у
■висвітленні життя надають Щ. документальну
вартість, поряд зі спорідненими жанрами: листами,
спогадами тошо. Саме тому з’являються Щ,-
містифікації, здебільшого з метою викривлення
іст. фактів. Прикладом слугує сфальшований
О.М.Толстим і П.Є.Шоголевим псевдошоденник
фрейлини А.Вирубової, сповнений брудних
наклепів на Миколу II та його родину.
Щодо співвідношення автор — реципієнт Щ.
можна поділити на три категорії. 1) Щ ., який автор
пише справді для себе, не розраховуючи на
майбутнього читача; 2) Щ., який розраховано на
оприлюднення, але за деякий час після написання,
або й не за життя письменника: Ш. анґл.
письменників XVII ст. дійшли до читача лише в XIX
ст.: Пепіса — 1825, уривки, повністю — 1893-99
рр., Евеліна — 1818; “Журнал Ренара”, який
охоплював події від 1887 до смерті письменника
1910, було надруковано 1927; 3) Щ., який автор
друкує незабаром після його написання. Так, Бунін
свій Щ. 1918-19 рр. оприлюднив 1935 під назвою
“Окаянні дні”, аби свідчити перед людством про
“кривавий кошмар” більшовизму.
Щ. письменника — явише неординарне. В суч.
літ. процесі функціонують три різновиди Щ. —
трад,, літ. та белетризований або вигаданий Ш.
Перші дві щоденникові модифікації —
документально-худож. структури, а белетризована
або вигадана шоденникова модифікація — худож.
тв. з мист. змодельованим сюжетом. Структура
трад. Щ. нагадує стрижень, на який у хронологічній
послідовності нанизуються спостереження,
роздуми та принагідні автор, нотатки. Літ. Щ. являє
собою багатошарову структуру, яка вмішує
реальний, есеїстичний та худож. шари. Вигаданий
Щ. будується згідно законів худож. л-ри. Структура
подібних тв. — розімкнена, вона являє собою
зчеплення найвагоміших епізодів з життя автора,
в які вмонтовано сповіді-роздуми письменника на
різні теми, роздуми, згадки, описи певних явищ
дійсності.
Всі модифікації доцільно розглядати з т. з.
автор, позиції та автор, ролі. У трад. Щ. є всі
підстави говорити про автор, позицію, тому шо
саме вона визначає відбір фактів, роздумів,
спостережень та автор, узагальнень. В літ. Ш. образ
автора роздвоюється, реалізуючись як позиція в
документальному та есеїстичному шарах та
перетворюючись в автор, ролю в белетризованих
фрагментах. У вигаданому Щ. образ автора
досягає того ступеня узагальнення, коли доречно
говорити про автор, ролю, маску, яка найчастіше
не ототожнюється з реально існуючим образом
самого автора. Саме тут починається шлях до
худож. тв. Так, у “Щоденнику письменника”
Достоєвського вмішено кілька його проз, тв., у
шоденникових циклах М. Фріша знаходимо
начерки майбутніх п’єс. Ш. О.Довженка
багаторазово містять уривки з тв., над якими він у
той час працював.
Щ. може бути худож. формою як окр. частини
архітектоніки (“Робінзон Крузо” Д.Дефо, “Герой
нашого часу’’ М .Лєрмонтова. ‘Ідіот”
Ф.Достоєвського), так і цілого тв. (“Щоденник для
Стелли” Дж.Свіфта. ‘Страждання молодого
Вертера” Й.В.Гьоте, “Записки божевільного”
М.Гоголя, “Записки студента” Є.Гребінки.
“Морфій” М.Булгакова, “‘Царівна’”
О.Кобилянської. “Колекціонер” Дж.Фаулза та ін.).
У поезії сповідально-шоденниковий елемент є
жанр, ознакою т. зв. ліричного щоденника
(Ф.Петрарка — “Сонети до Лаури”, Лєрмонтов,
О.Блок). У різний спосіб використовується форма
Щ. в сатир.-гумор, жанрах (напр.. “Щоденник
Адама”, “ЩоденникЄви” Марка Твена). Щ. сприяв
появі нов. епіч. форми — своєрідного
шоденникового ром ану ( “Кола Брюньйон”
Р.Ролана, “Вогонь’ А.Барбюса, “Царівна
О.Кобилянської). У 70-ті рр. XX ст. вел.
популярність здобуває роман “гіпотетичної історії”,
шо написаний у вигляді Ш. іст. чи псевдоіст. осіб
( “Березневі іди” Т.Вайлдера, “Берр” Г.Відала).
Щоденникова форма у таких худож. структурах
розширює зображене у часовому й просторовому
вимірах, так шо сама обірваність шоденникових
записів стає .елементом худож. завершеності.
Т. ч., Щ. письменника не втратив актуальності
в суч. літ. процесі. Розповсюдження форм Ш. в
суч. л-рі зумовлено процесом суб’єктивізації худож.
л-ри, поглибленням інтересу особи самого
письменника, його долі, його внутр. світу, взагалі
до внугр. світу неординарної твор. людини.
Анатолій Волков,
Ірина Даровська