ЯЗИЧНИЦЬКА (ПОГАНСЬКА) МОЛИТВА
— жанр (жанрова вставка), наявність якою чітко
виявляється в складі ін. фольклор, жанрів як їх
частина або виступає під назвою ін. жанру. Напр,
зх-укр. пісні:
Ой ти сонейко, яснейко світиш,
Ясней ко світиш, далеко видиш,
ии’СЬ не видало мого синойка,
Мого синойка, ей Іванойка?..
А ти, місячну, високо світиш,
Високо світиш, далеко видиш,
Ци-сь не видало мого синойка.
Мого синойка, ей Іванойкз?..
А ти, зірничко, яснейко світиш,
Яснейко світиш, далеко видиш.
Ци-сь не видало мого синойка.
Мого синойка, ей Іванойка?..
Досить широко Я.м. представлена в билинному
епосі. Напр., у билині “Князь Роман и Марья
Юрьевна”:
Уж вы ой еси, лесы дремучие,
Разодвиньтесь вы. лесы ТИ, НАДВОЄ.
Пропустите меня ла на святую Русь
Далі йде звертання до гір і Бузинь-ріки зі
збереженням тієї ж словесної формули.
Плач Ярославни в “Слові о полку Ігоревім” теж
є молитвою: “О вьтре, вьтрило! Чему, Господине,
насильно вьеши? Чему мычеши хиновскыя стрьлкы
не своею нетрудною крилию на моея лады вон?
Чему, Господине, мое веселіе по КОВЬІПІЮ
развья?…. О, Днепре, Словутицю!” і т.д.
Я.м. як жанр можна вичленити з посеред ін.
жанрів за подібними до наведених вище словесних
формул та молитовною функціональністю, яка
нічим не відрізняється від христ. На це вказує
існування християнізованих варіантів усіх трьох
прикладів Я.м.
В Іпатіївському списку Київ, літопису про
втручання виших сил у долю Ігоря мовиться: “Но
избави й Господь за молитву хрестьянску. Им же
мнозь печаловахуться й пропивахуть слезы своя за
него”. Заклинання Марії Юріївни в ін. варіанті
билини замінено молитвою “Пречистой-то царице
Богородице”. В колядні про вдову, яка
заклинаючи небесні світила, шукає свого сина,
вдову в пізнішому варіанті тексту замінює пошуках
Богородиця.
Про самостійне існування Я.м. як жанру та її
повноцінне функціонування згадує В.Шухевич у
монографії “Гуцульщина’’ Молитва до сонця, якою
гуцули зустрічали початок кожного дня існувала
паралельно з христ. вірою.
Ігор Зварич