1. ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНІ ПЕРЕДУМОВИ
ВИНИКНЕННЯ АВАНГАРДИЗМУ
З перспективи часу початок XX століття сприймається які
надпотужний вибух, що був підготовлений багатьма духовний
ми чинниками. Звертаючись до мистецьких явищ цього періо­
ду, дослідник не може оминути розгляду глобальних світогляду
них перетворень, які матеріалізувало покоління межі століть.
Ці перетворення стали об’єктом вивчення багатьох філософ
ських, історичних та літературознавчих шкіл; більше того, на­
давши цим школам енергетичної, теоретичної та психологічної
поживи, вони виконали роль своєрідної відправної точки і, шир!
ше, – концептуальної матриці. Сліди такої інтерпретації об’єкта,
дослідження знайдемо в практиці Ж.-Ф. Ліотара, М Фуко.І
Ж. Бодріяра, Р. Карта, Ж. Лакана.
М. Грушевський, як представник соціологічного напрямку
вітчизняного літературознавства, небезпідставно наголошуваї
на потребі уваги до творів, що «характеризують словесну]
творчість свого часу, естетичні вимоги і провідні ідеї грома-‘
дянства» [178. с. 49]. Вагомість соціального дискурсу як іятен-1
сивного каталізатора, а часом і формотворчої основи сьогодні,
очевидна. Втім, коло наших інтересів є ширшим – комуніка
тивний дискурс останнього десятиліття XIX :т., що включає
такі компоненти, як мода (у широкому розумінні – на літерату­
ру, філософію, психологію), ідеологія (як чинник перспектив
них дискурсів – політичного, культурного), особливості комуні
кативної «сітки». Завдання, яке ми ставимо перед собою в цьО’
му підрозділі, – окреслити психоментальний образ людини кінщ
XIX ст., щоби виявити комунікаї ивш канали, які уможливим!
генерування модернізму і азанґарду.
Сформувавшись за ренесансної доби, гуманізм як комплекс
цінностей, що презентує вільнодумну свідомість (суспільно-по-І
лп ичну і громадянську; і характеризується стихійним, людсько-І
земним індиві дуалізмом, педагогічним та побутовим утопізмом
протиставленим авторитарному суспільству [464, с. 109-111]і
протягом кількох століть сягнув свого технічного, раціональ­
ного апотеозу – Просвітництва – і неминуче почав деформува
тись. Як зазначає О. Ф. Лосєв, процес деформації розпочався
12 Частина 1 „.лях самого ренесансного світогляду, оскільки за при-
ТІІЄ в нздр s-л
0 цей світогляд мав гетерогенну структуру. Саме тому «вже
Р°Д0 XV Ренесансу були висунуті і частково продумані рішучо
В Тнапрями буржуазної естетики, які надалі характеризували
собою цілі епохи, але тут вони поки що спорадично виникалч і
гинули в загальному хаосі земного самоствердження// [464, с. 52].
Європейський гуманізм, підгрунтям якого був християнський
неоплатонізм, переживає поступову і нем инучу еволюцію у
цивілізащйному світі, змінюючи духовне осердг (вже неакту­
альне для нової епохи), але експлуатуючи «старі» культурні
смисли. Наприкінці XIX от, він презентований масивом класич­
ної європейської спадщини, яка може бути осмислена як гума­
ністичний наратив, котрий, мавши безсумнівний авторитет, все
д а л і відсувається в історичне минуле [199].
Криза старої Humanitas як відправний фактор формування
базових для почагку XX ст. дискурсів – К. Маркса, 3 Фройда,
Ф. Ніцше (в радянській рецепції 1 У80-х років «трьома китами»
минулого століття названі і итуїтивізм, фройдизм та екзистенц –
алізм [405, с. 1581) – потребує глибокого і систематичного ви­
вчення не лише tomv, що дала життя ембріону нового мистецт­
ва і нової людини а також завдяки здаїнисті репродуку вати все
новіші культуры гібриди. Не претендуючи на всебічне
висвітлення зг?даних концепцій, зупинимося на принципових
моментах.