Поняття «дух авангарду» може віцповіда
ти характеру революційних перетворень у системі гум
них цінностей першого десятиліття XX СТ., усвідомленням
диною нових перспектив практично в усіх галузях науки Я
робництва. Художні пошуки українських і російських ми9
розглядуваного періоду, грунтовно перебудовані шдповідцЯ
ціннісних і формотворчих змін в ієрархії сецесії, ВІдбуВаі^ И
або в напрямі виробничих технологій, або в напрямі чистоїЯ
ужиткової) абстракції, яка, врешті, постає науково-творЖ
експериментуванням (розщеплення спектру, пошук «додат^И
го елемента», опанування новими фактурами тощо). Дух^Ш
гарду, очікування радикальних історичних змін – характЯ
риса культурної ситуації 1910-х рр. у Франції, Італії, НімеччЖ
Англії і Російській імперії, і зокрема вируючих культ)^И
центрів останньої – Петербурга, Москви, Харкова, Києва, Одесі
За іронією долі майбутній культуртрегер українського
ризму (як організованого українського авангардистського я
пряму) розпізнає цей «дух епохи», перебуваючи під час навчав
в Петербурзі: «Засліплений виступом В. Маяковського та йод
друзів у Психоневрологічному інституті… 24 листопада 19131
М. Семенко кидає все – скрипку, навчання в престижному на­
вчальному закладі і, відмовившись від себе самого.
шує подарувати футуризм Україні», – коментує М. Сулий
[704, с. 29]. Донька М Семенка, менш категорична в інтерщ
тації причин світоглядного і стильового перелому, вважаєш
«вирішальну роль відіграли якісь враження 1913 року,
Петербурзі, і в Москві футуристичний рух активізував*
[851, с. 24], наголошуючи, що під час навчання в інститу^^И
рева М. Семенко був учасником «Литературно-художествеЯ
го альманаха», органу поетичної студії В. Брюсова [851,
«Психологічна залежність» М. Семенка від В. Маяковської®
дається досить умовною, якщо зважимо, що цей період
1913 рр.) В. Тренін і М. Харджієв визначають як «учнів^И
навіть у творчості самого російського поета [732]. Так ч и «
ше, протягом листопада – грудня 1913 р. (періоду, коли^И
вається радикальна стильова зміна в ліриці поета) лиШ^И
тербурзі відбулося близько двадцяти публічних ф/турисТ>Я
виступів [395, с. 143], на яких тривали колективні Ч“Н
егофутуристів, кубофутуристів, будетлян, «всеків», виг^Г ві та мистецтвознавчі доповіді, присвячені фу-
вапііся ква3 аУБурлЮком («Пушкин и Хлебников»), К. Чуков-
^ризму. ‘футуризме»), м. Кульбіним («Грядущий день и ис-
СЬКИМ ((<® ег0>) «футуризм и отношение к нему общества»),
KyctTBO УДУ завЄрШуваЛися колективними диспутами У цей
Ш0 1азвИ’ ^ лис? виставки Н. Гончарової і О. Гуро, побачили
#е час від ^ футуристичних творів, маніфестів і ка-
сВіт численш пованЬ; була реалізована постановка трагедії
талогізр* ^алковский» і «Победа над солнцем» (В. Маяков-
«Владнмн^руЧЄНИХ> до Матюшин, К. Малевич) [395, с. 146—
‘ ^Загальною тенденцією періоду, на думку А. Крусанова,
ийняггя футуристичної моди («Манифест к мужчине»
М^Ларіонова) [395, с. 121], а також футуристичного епігонства
метою невинного епатажу і як засобу комерційного характе-
v у січні-лютому 1914 р. Москву з лекціями відвідував лідер
італійського футуризму Ф.-Т. Марінетті, що активізувало заці­
кавлення публіки футуризмом, російським зокрема, але й викли­
кало своєрідну ланцюгову реакцію: протягом зими-весни 1914 р.
російські футуристи вояжували з подібними лекціями і поезо-
концертами імперськими регіональними центрами, виступили
в Одесі, Сімферополі, Севастополі, Харкові, Ростові-на-Дону,
Києві, Полтаві [395, с. 194-250]. «Не пов’язані між собою ь ідей­
но-художньому відношенні і не постаючи наперед запланова­
ною акцією, в сукупності ці виступи яскраво виразили накрес­
лену ще раніше стихійну тенденцію: експансію футуризму за
Москви й Петербурга» [395, с. 238], – підсумовує А. Кру-
санов. Хоча безпосередньою метою представників нового ху­
дожнього напряму було не лише поширення «футуристичної
В імперії (ідеї, натоді концептуально малоокресленої), а в
ЛЬШІИ мірі – комерційний успіх модного явища.
нати ертае Д° СЄ^Є УвагУ> в контексті цього періоду «бурі й
ТИЧНИХ російського Футуризму, факт поповнення «футурис-
^аРКОВаЛП >> 33 РаХУН0К РОСІЙСЬКОМОВНОЇ творчої інтелігенції
нУвала п Д„СИ’ Києва, – великих імперських міст, в яких домі-
Ра -V той ькомоьна і загалом російськоцентрична культу-
вУвати «а., ЧаС УкРаі‘нський культурний терен, якщо не врахо-
РОКу (а сам!РИСТИЧНИЙ пеРелом» М. Семенка в 1914 p., до 1920
Д° перших публікацій В. Поліщука в кам’янець-
подільській газеті «Наш шлях» [575, с. 53-54] з претензі J
Семенкового футуризму, але без реальної альтернативЛ_
шається пасивним спостерігачем подібних акцій, не вит^Н
ючи власне літературного угруповання футуристичного
І в цей же час, у цьому ж культурному підсонні, відбував*
радикальні зрушення в образотворчому мистецтві, щ0
ньо вільно трансформує знову «винайдені» (трансістор^
символи, проявляючи вражаючу схильність до формуваї^В
ВИХ, футуристичних, цінностей І ДО утворення європейські
рівня центрів національного авангардизму
Протягом навчання в Петербурзі, наснажений атмо^^И
справжнього, артистично-технологічного, міста, М. Сещедц
удосконалює образну систему лірики (яка у другій полови*
1913 р. набуває імпресіоністично-романтичного характеру)
Поет переживає вплив модного (найбільш популярного в&І
му сезоні в Петербурзі) Ігоря Сєвєряніна. Але не зупиняєте
на окремих формотворчих досягненнях, переймаючись «духи
авангарду» – нехай і російського.
Факт світспялного перелому у творчостг М. Семенка най­
повніше реставрує О. Ільницький [849]. Після виходу в Кип:
збірок «Дерзання» і «Кверо-футуризм» (лютий 1914 р.),^|
кликали різке і категоричне неприйняття колишніх однодшііі
«хатян», М. Семенко, разом з В. Семенком і П. Ковжунвв’
нує повторне і систематизоване видання «Кверо-футур®
(побачило світ у березні-квітн: 1914 p.), публічні в и сг *і_
тавки, готує постановку футурдрами «Tpaj едія онуч», шо ®
редбачала «футуристичну музику і футуристичні декорації»
буклет «Кверо-футуризм у філософії» [849, с. ЗО]. Ха|в
творчих планів М. Семенка протягом першої половини ^
(до військової мобілізації трьох українських футуристів y
1914 p.), як бачимо, аналогічний характеру футуристи«^^И
ності в Петербурзі і Москві. Митець послуговується
футуристичними концептами (ставлення до і радиш1′)”
фільства та іконічного образу «батька Тараса»; косм^^^™
екзотика далеких країн тощо) і завойованою р осіи сі^^^ї
ризмом мовною територією (наприклад, принципаМ^^И
ного і жанрового новотворення – поезоконцерт,
так само невимушено, як послуговувалася жанровим*1’! стикуляційними досягненнями футуризму числен-
ворчиМи 1 снИків І. Сєвєряніна, В Маяковського, О. Гуро і
на арм>я  тут не погодитись із влучним порівнянням ава-
0 КрУ1 ‘.дектромережею, де трапляються короткі замикання,
нґарДУ3 ‘ видимого нами причинно-наслідкового зв’яз-
_ ирмає одн^1
01 с 153]- (Так, першість у винаході «чорного квадру-
*У>>? І ’ ’ д Горбачов, слід віддати не К. Малевичу, а О. Бого-
Т3>>’ВВ -затс’мін «сюрреалізм» змагалися представники різних
Ма3°ьових напрямів; поняттю «футуризм» у 1910-1914 pp. учас-
°ТЙ и російського літпроцесу надавали діаметрально протилеж­
ного змісту). ^
Причинно-наслідковии зв язок між петербурзьким періодом
1 планам и Семенка київського передвоєнного півріччя очевид­
ні, зле очевидним є також характер цієї наслідковості. Стильо-
В к ом п он ен т и (еґофутуристичні, кубофутуристичні, імпресіо­
ністичні, романтичні) в «Дерзанні» і «Кверо-футуризмі» М. Се­
менка міксовані і ніби взяті до користування (у 1918 р. вів підсу­
мує: «…Я остроів поезію в стрій / ні разу не надіваний» [655,
с 143]), адже на українському мовному матеріалі М. Семенко
трансформував стильовий симбіоз, характерний для першого
етапу футуризму, стильову моду; за влучним виразом Й. Гай-
стайна, власне дух авангарду. А відтак цей поет обрав особливу
«біографічнумодель, особливий стиль в системі способу життя
XX століття» (курсив мій. -А. Б.) [841, с. 362], який і поклика­
ний втілити футуризм [208].