Дор°-дністю, оскільки часопис об’єднав давніх прихильників
н ^ н „йзму (О- Корж, Ґео Шкуру піч), «младофутуристів»
11 3 кар В ®еР> ^ М&іювічкої і симпаїиків концепції Се-
( а (0 Втизько). Відвівши окремий розділ поетам «Нової
^ ^ а ЦІЇ>> у хрестоматії «Український футуризм. Вибрані
ҐеНЄР и», упорядник М. Судима був змушений нагоюсити на
01 рИсах поетики панфутуристів, як надмірний оптимізм і
Т2дНосна актуальність низки творів [741, с. 201]. Ще меншою
мірою доробок цього етапу представлений у дослідженні
0 Ільницького, який розглядає спадщину лише найвизначні­
ших представників [849]. Втім, художні пошуки «Ногої Гене­
рації» становлять невід’ємну складову панфутуристичниго і,
в чому буде легко переконатися, соцреалістичного дискурсів.
Це зумовлює актуальність розглядуваного в нашій розвідці пи­
тання – особливості жанрових пошуків новоґенераційного
періоду.
Домінантна тема «Нової Генерації» – відображення динамі­
ки соціалістичного будівництва, титанічного змагання людини
зі стихією (в тому числі урбаністичною, як-от завод, залізниця.
аеР°). подолання опору старого господарювання і старої пси­
хології селянина (цьому підпорядкований цілий тематичний
блок у «НҐ» під назвою «Футуристи на село») та міщанського
п°буту, мотив будівництва (розроблений у серії «програмових»
віршів «НГ» під гаслом «Автодор»), наукової організації праці –
(термін А. Гастєва), загалом мотив технічного прогресу.
в °Р” На виробничу тематику якнайкраще відповідали тео-
и установці панфутуристів відображати живий соціаль-
н и и П п о іір р . . . .
Тцв0м ‘ СІКТУальН1 відносини між людиною і річчю, колек-
Розго 1 ВиР°®НИЦТВ0М, що загалом свідчить про паралельне
Редус^ ання І засвоєння низки концептів констру* гивізму пе-
^НогоУВЄрС1ЇЛЕФУ (Левого фронта искусств) і Л] [К (Литера-
ризму в ЦЄ^ гРа конструктивистов). Об’єднавчими цля панфут-
Сь*ого л, Л 1 згаДаних, спадкоємних щодо раннього росій-
ВеРсій а« / Р ИзмУ- об’єднань, була ідея синтезу попередніх
гардизму, своєрідний панавангардизм, тобто
гілк-.
с урбанізація всієї країни 179 претензія на тотальність і концептуальну завершен
з виробництвом; ідея «доцільності та економії у ’Зв *Зо
[622, с. 185-186]; принциповий а-психологізм. В ід^0* ^ ^ !
естетичних установках є очевидною при зіставляй.^,” Нї1іс?ь 5
такої проблеми, як місце художнього прийому і
експерименту. Якщо ЛЕФ і ЛЦК культивували фог і
пошуки, то «НҐ» ставилася до них з осторогою («В^
потрібні, але всіх їх треба провізувати» [532, с. 78]; «ТредЗ^ 11
новити ревізію засобів. Які наші й які не наші з точки з
кціональности, а не з точки зору естетики» [532, с 80])
лом зводячи до мінімуму власне деструктивні прийоми па’ Ж
футуризму (ономатопея, заум, агресивна тональність) щдУ 1
нули за собою ідеологічний шлейф «перехідної доби» і^ ж
натякати на проблематичну «спадщину» італійського футурщ
му (останній офіційно був засуджений як профашистський)
Наводимо самовизначення учасників «НҐ» у 1928 р., яке демон
струє позиціювання Семенківської інгрупи в колі «лівих на­
прямів»: «…«Новий Леф» є журнал лівого фронту мистецтва а
«Нова Ґенерація» – журнал лівої формації мистецтв, цебто їм-
цепція, що базується на діялектиці лівого руху в його історії,
програмах максимум і мінімум» (курсив редакції. -А . Б.) [Ж].
Тематика, добір явищ, монтаж, завдяки якому ці явища мо­
жуть «промовляти» [604, с. 53], природно, були визначені в «НҐ»
декларованим класовим «сприйняттям» (тобто ідеологією), а
«матеріалізація мистецького твору» (композиція, образна сис­
тема, стилістика і «жанристика») залежали від технічної май­
стерності письменника [604, с. 53]. В.дтак свідома робота над
цілим рядом нових жанрів підпорядков) чалася ідеологічному
завданню і не становила формалістичної самоцілі у панфуїї
ризмі «НҐ», адже якщо «в художній літературі жанр має
денцію відриватись від виробничого (первісного) наста
й утворювати конструктивні канони, у фактографії по ^ *
про жанр має характер відносний і раціоначьний» (курс^^^В
А. Б.) [647, с. 38]. Робота в межах таких усталених у
жанрів, як новела (монотематичний концентр), роман’ -ц.
центр»), памфлет, і нових – лозунг, марш, репортаж,
ним з напрямків мовної діяльності взагалі – н ау к о в о ї,
стичної, практичної, себто живої, і л іт е р а т у р н о ї І ^ • літератур110”1 Діяльності «жанристика» якнайповніше
0асПЄКТ ала процес «перерозкладу» фактур мистецтва, і як
дЄмонсТр журналі – творчій лабораторії – постала розбудова
резУльТсіТ УН0Г0 «середнього стилю» («…Низький – це О. Виш-
уцівеРс _ це Хвильовий. На стику між ними відбувається
ні ®иС ■ живої мови. Ми повинні цьому допомогти» [532,
оргаи13 де_факто ці пошуки були самоочевидним «лівим» екс-
0 то мЯк уже говорилось, ця ідеологічно-естетична
псрим®’ є знаковою рисою футуризму в колі аванґардист-
«подв«ин1
тих напрямів
’’ об Заз робітничого міста (Донбасу, Кривбасу) є провідьим у
ості поетів «НҐ». Особливою рельєфністю він відзначаєть-
^віршах О. Коржа й І. Маловічка. Проголосивши ще у 1927 р.:
«Про місто / Співати тепер так модно. / Співайте / Хто хоче там
і а я / Ще вірніш став від сьогодня / Степам. .» [352, с. 16], –
Олексій Корж, подібно до О. Близька, повністю не зміг подола­
ти ліричну емоційність у віршах, на потребі витіснення якої
щоразу наголошували теоретики «НҐ», але засвоїв тематичну
ідеологічну) орієнтацію часопису: «Сгел.ться ж / погустіш
рейки / руйнуйте / кубла хуторів. / : Це не мої – / ф^ туристські
витребеньки – / це замовлення / наших днів» [351, с. 16]. Усе
частіше підступаючи до виробничої тематики, молодий поет
заторкнув верхарнівську тему урбаніс гичного монстра: «…3 нор,
‘з льохів / до дня вилізли / і взяли в руки / : камінь. / Сновигає­
мо / в павутинні риштовань / – цемент / цегла / : труд. / Вирос-
тає/ за будовою будова / з-під наших / рук… Ми / скріплюємо /
■ллину з цеглиною / так: / що вам / лорди / не розмочити їх
слиною / скажених / собак!..» [348, с. 24-25]. Як можна поба-
,Ити 3 Ч**1 розгорнутої цитати вірша 1929 р., популярний мо-
вробітничої поезії («кто был ничем…» – «з нор, льохів виліз-
<<лЮди Пр°ВОКУє образний шаблон «будівництво-мурашник»,
, ІЙ„оюКомахи>> 1 утворює неминучу конотацію «розмочувати
до розл >>’ 3авДяки якій натуралістична конкретність призводить
і Початк’ 01 алегоРІЇ- Подібна натуралістична алегорія властива
Удар і рВцю ^ Безбородькові у вірші «Шахтарське». «…Снаги / –
шахтар!» Г ~ ^ ^даР-” 1 Кров твою / з надр твоїх / висмокче
’ с 5-6]. Напевно, звернення до цього формально-
МУ є невипадкивим.
% Р И ІМ
л ю с урбанізація всієї країни 181 Опозиція «капіталістичного Заходу» (лорди) і «р0бГг
кварталів» молодої республіки в поезії О. Коржа (аб0 п!2И
Джорджа, Куліджа, Нью-Йорка, Парижа – і десятил ^
зміцнілої країни Рад [536]), поглиблена ідеологічна оп НЬ01’
«ми (трудящі)» – «він (халтурник, п’яниия)» з обов’яз^ М
згадкою Чемберлена («…і як ти пропиваєш години, / б’ЄІЦ
‘ в
[4У5, с. 8]), взагалі, умовні номінативи, знаки масовано
яз*овГК)
‘У
в °ДНо»
сіда вікно, / то ти не єдиний – чемберлен З тобою / в
ство
ЯКи
рюваного ідеологічного комплексу («друзі» і «вороги» Рад)
ми рясніють твори переважно молодих представників панА
туризму, можуть викликати в пам’яті принцип антитези тради
ційного реалістичного вірша («Каменярі» І Франка, «Досвітні
огні» Лесі Українки тощо). Отже, крім панфутуристичного мо­
тиву машинізації і потягнень до тоніки, удосконалення жанру
функціонально-виробничого вірша у випадку О. Коржа, одного
з найбільш талановитих панфутуристів, полягає у «пригад^
ванні» типово реалістичних композиційних принципів. Як вва­
ж ає Є. Еткінд, «починаючи з реалізму можна говорити п|9Я4Ь
що відокремленість елементів-складників слова подолано, її*
все семантизується, проймається смислом, а сам смисл ст*
стилем і звуком» [247, с. 237]. Ознаки реалізму у розглянутому
вірші О. Коржа доведені до повтору, коли прийоми реалістич­
ного письма прочитуються не як елементи «культурного коду»
(у бартівському розумінні [50, с. 44-45]) на тлі нової текстури
але як несвідоме надуживання звичними лі гературними шаб­
лонами за умови витіснення психологізму та емоційності «па*
сеїстичної» лірики. Потреба нормативності як ідеологій^
установка просотується у більшість текстів панфутурист^^И
показовим може бути вірш І. Гаденка, в якому д е к л а р о в а н о –
ш овної утилізації здібностей, сили» (курсив мій. -А . ^
с. 21]. Ще більшою мірою це стосується лірики О. Близька
1930-х рр., що неухильно прямує до канонічних жанрових ^
якя>
-с-п–и–р ати—меться на оголений (завдяки п а н ф у т у р и с т а м і ^ ^
формальних прийомів і семантичних опозицій старого
[688, с. 213]. Пошуки «нормативів» видаються особлив
вими у контексті творення нового соц реал ісги ч н о го канону.
діонаЛЬ:
мистецтва до «утвердження «краси» як принципу і <<с
му, повергаючись на початку 1930-х рр. від ФУнкиіСгйЛ# ’”г ВІДтаК важк0 погодитися з думкою В. Агеєвої, що «те-
[10′ с ■*’ еаЛізму] була мертвонародженою» [2, с. 182], – адже
0рія [с° . закріпив і по-своєму використав цілу низку прак-
„,.пеалізМ ,________
coUpe /досягн ен ь футуризму.
инЧ)1теТрадииійне вирішення виробничої теми І. Маловічком, нах t
Т о в л е н н я зазначеного соціалістичного шаблону в ліриці,
тЛ’ ^ ичайно показове, оскільки цей автор найкраще засвоїв
надЗВ ь 0бразотворення ранньофутуристичного вірша: «…Не-
И .ігто / обплутало йому круг шиї / тротуари, / рейки / і дріт»;
ДІІСТОВІ __ вчорашньому, / нерухомому, / мертвому – / витягну-
<оМу З.під сміття – / – хмизу – ринв; / протиставлю динаміку
кадрі0 Вертова, / що я їх відчув / і визубрив… Асфальтягь ву­
лиці / Гарячі дні, / крутять, / як циган, / сонцем по околицях. /
Автокефальний собор – / комунальній лазні / дегенератом / без-
лобим / молиться…» [478, с. 4-5]. Декларативність вірша уви­
разнює роботу поета на формальному рівні, при цьому смисли
раннього етапу футуризму (місто-спрут. спаліть музеї і бібліо­
теки) завуальовані під вагою соціально значущого, тобто ви­
робничого й урбаністичного прогресу. Залишкові ранньофуту-
ристичні тенденції можна зустріти не лише у Маловічка, а в
багатьох поетів «НҐ», які свідомо торкалися теми «автодору»
або «аеровірша» – таких близьких для естетики кверо-урбаніз-
МУ (Див-> напр поезії Ю. Палійчука «Марш автодора», М. Гас-
ка«В ангар.» [741, с. 209, 217], що є тематичним віддзеркален­
им більш раннього «Аерокорану» Ґео Шкурупія [811]). Нато
мість формалістичні експерименти в масиві виробничої теми –
Рідкість. В іншому вірші І. Маловічка, «Промисловість і мис-
тецтво», автор вдається до відомого футуристичного перерозкла-
СЛш> Досить сміливого технічного засобу в контексті синте-
Не . ^ ЖанРУ (промова, віршований репортаж): «Пробіжать: – /
тру щанка> / а авто зробленим / рухом / й шахтарі / на вело в
^0Тр\/ а зам’сть поезії / надхнення – духа – / ПОЕЗІЯ СА-
л°в,ЧКа ^ ^ САЖОТРУ / САМ». Експериментальний твір І. Ма-
І)Итаннях^Л^ ° 3аВ0Д>> °^ сктом жвав°ї дискусії на виїзних
3а Ч і’і с ^ містах Донбасу. Тема машинізації і навіть урбані-
ГаМи / Ла ^ ^ ^ б / взавтра / на степах / хлібний / Рур / 3 небося-
^ 8 іВа^ ВЄРами ^ “ трубами. / Круг.тьия ж / вихром, / трієри! /
Те І Дрантя / з піль! / У-р-б-а-н-і-з-у-в-а-т-и – / прерії!!
‘^ У р И ім п
плю с урбанізація всієї країни 163 / По / призначенню / творчий / граділь!» [479, с. 24]) ВЦ]^ |
як емоційну підтримку («переключення з літератури на
міку – зайвий доказ доцільності футуристичної фуНк.^ ^ И
ної поезії» [559, с. 72]), так і не менш емоційне запере^ЗЙ
суцільності теми машини в сучасній ліриці. Досвід cni ^
ня з живою аудиторією, відбитий у протоколах засідань Н
бітників «НҐ» (переважно 1929 р.), засвідчив низьку
робітничих МІСТ І поселень, традиційне естетичне 0ЧІКув2
«ліричних тем» ВІД «поетів» І полемічну установку Щ одо^В
ціональних творів: «Горлівка… абсолютно відстала кулй^Н
але все ж функціональні речі дійшли. Біда в тому, щ0 публ^
поставилась до нас не як до робітників культури, а як до по
літробітників» (курсив мій. —А. Б.) [531, с. 73]. Остання ре$Щ
сія учасників акції видається особливо вагомою: панфутурис.
ти, зафіксувавши низький культурний рівень аудиторії,^*
свідками наслідкового розщеплення соціальних ролей (літровіт-
ник і політробітник), яке вони намагались подолати ще на за­
родковому етапі – формування в ранньому модернізмі дифе­
ренціації естетичного та ідеологічного (і відповідних «ролей»-
«масок» митця). Але ж ототожнення «поета» з «ідеологом»®
ло виникнути тільки в результаті культурного виростанИЇ над
естетикою художньої спадщини (реалізму, модернізму),
робітнича публіка не була готова також і в силу психологічної
інерції (як тут не згадати О. Блока з його неприйняття^^^В
чення класиків футуристами, опущеного в безкультурні «наШ 1
маси»?..). Звідси, у 1929 р., на шістнадцятому році іс і^ И
футуризму, група «НҐ» робить висновок про немоЖ^ 1С !
відмови від літературного навчання і від використання
рукції як застосування впізнаваних для читача літер^^И
форм. Це можна розцінювати як колізію панфутуРизМУ*Е.
подібна ситуація нерозуміння не стояла перед більШІстЧ^И
гардистських напрямів, принаймні на пгвному еташ ^^^шв
ція стала суперечливим теоретичним питанням, о … сТари!С
ним в «НҐ», і реалізувалась як у частковій експлуата^^^И
жанрів (при зміні ідеологічної установки), почасти
гібридних форм (роман-репортаж, кінороман), таК
цитації (про що мова далі).
1 8 4 опозиція, що її знаходимо у багатьох творах пред-
СМ»с Ј характерним засобом структурної організації
кавників -альНу Тематику, адже основні кампанії / акції пан
вірці3 на^ у ((нґ» набували ознак антиномічності в таких «се-
фуТУрИСсопиСу, як: «Футуристи в атаку на Зеленого Змія», «Ре-
рія> :3. щ евченка», за гігієну думки і праці, у прикладних
абілітаиіЯо прОДуктову картку [330], про «неправильну лінію
ГСЛіаХ- кооперації, яку може ліквідувати лише частка радянсь-
НаШ°апарату» [331] тощо). Функціональні вірші, як правило,
К0Г°цьовують ситуацію / проблему злободенного характеру.
оППр*) им ■ем, їґсрио лК олямда в «еластичній поемі» під назвою «40?»
І лб’єктом трагічну побутову колізію – смерть п ’яного
ООЙроЄ ии . . . . .
безробітного під трамваєм. Крім ідеологічної схеми, визначе-
ної антиалкогольною кампанією (промова безробітного, нарікан­
ня на вбоге житі я, посилені традиційною опозицією «імущих»
та «неімущих»), твір має формальний експеримент: будується
за допомогою градації об’єктних планів, на чергуванні компо-
зиційно-мовленнєвих форм (побутово-урбаністичний малюнок,
ліричний відстуь, «ода» ногам, що «носять людину»), за умови
розгалужених метафоричних конструкцій, образних аналопй
(«петитними губами кричать газети…», «працюють легені мов
турбіни гідро-електричної станції… Людина поводить себе, як
зіпсута машина…» [344, с. 7]) і поєднання рис агітаційного і
сентиментального вірша («Будуть чудесні настрої / – зникне
>шка/ Щастя буде так багато, як води у морі, / озерах та ріках!»
, с- 9]). Якщо говорити про «літературу факту», що має без­
посереднє відношення до функціональної лірики Ґео Коляди,
або ЄВИМ Фактом для поеми могла послужити газетна нотатка
і.оі )ЄаЛЬНа ситУаЦІя, втім, ідеологічна «обробка» функціональ-
сьогодн’ ияцтв” бій») неминуче спростила її вагомість. І для
аісгУаль1ШНЬ0Г° читача «фактичне» (реальне) відповідатиме не
1920-х Н0СТ1 (ідеології), але достовірності життєвого факту
Вог° ЛЕфИттє^УДУванню», за визначенням представників «Но-
Редусім С. 21]. Роль таких орієнтирів виконують пе-
м>ського *М1ЧН* К00РДинати, спеціальна термінологія, де-
140 3г°Дом к п°буту. взагалі, ті історично-звичаєві структури,
Н°ВИМ: «БлиЗП0В°^0ТН0 в*ДмиРають> поступаючися місцем
3ько заводу магазин «Державного Спирту»,
І ЛК:>С Урбанізація всієї країни 185 продаж горілки 40?!»; «Сьогодні брук Лібкнехта заливані
фальтом. / Селяни прибули на працю цю. / Вони хочуть І°Ті>ас-
ти на зиму, / прибути з грошима до жінки, дітей… Ноги^0^”
чах, порохняві…»; «№ 7 трамвай,/ від Люксембург д0
парку. / П ’яні всюди, за містом, у місті…» [344, с. 7]). в а
таких знакових компонентів стала очевидною для предстаи^И
концептуалізму 1990-х [196]. У віршах Ґео Коляди вони
пали як часопросторовий каркас ситуації.
(Розглянутий вірш також наводить на думку, що теоре»,,]
плідні поняття «література факту» [785, с. 11], «літератуп И°
факту» [604, с. 53], «фактографії» [647, с. 38], як і центрплвн
літературознавстві XX ст. поняття «стиль», з часом змінюю^
семантичне наповнення (на чому наголошував Ю. Тынянов
відомій роботі [725]). Відтак недоцільним сьогодні виявл*«/
ся застосування традиційного критерію «актуальності» [|м
с. 201] до текстів історичного авангарду, оскільки актуалЛИ.
вибір теми – ідеологія у панфутуризмі нерозривні, на відміну
від інших художніх систем).
Наступний приклад «зниження» і «падіння» ідеологмцА*
гігієну в соціалістичному суспільстві») у зв’язку з втрифмф-
ферента в сучасному суспільному житті знаходимо у творі Ґео
Коляди «Повема про те, як стати вродливим, мати у жінок пчф
і бути щасливим». Змальовуючи образ «начищеного» денді («Вія
блискає зубжемчугами, / веселий і має блакитну краватку /1
має сорочку з обшлагами / чистішу за гігроскопічну вату!/ 1
ніколи канал уст / він не забруднив жовтим матом. / У нього
шляхетний рух, / хоч і родивсь свинопасом.1 Він чита Сем
Франка, / знається в укрлітературі / і цитований мяч жб#*
як жонглер на клавіятурі…» [343, с. 33]), а в т о р -ід е о л о г ^ ^ И І
мо вдається до застосування культурного коду, розгорн^^Е
ратурної цитати, яка вступає в опозицію до побутоввІ^^^И
«У нас «благородно»: штовхнути у бік і розчавити п ал і^^И ,
ватись туберкульозно / кривавим матюком на плаці->>’ ^^В
рецепту гігієни – «спорт – ніякого театра!» – і в іД в еР ^ ^ В І
ку: «Так мийте ж руки перед обідом / І не колупайте
носі! / За це ніхто Вас не покара Сибіром, / 1 не п’шЛЄ0^ р И
вецький острів!..» [343, с. 34]. Ідеологічпиі. рівень У
значно ширший, у порівнянні з попереднім текстом,■ _
ч г У
І8о (г ту конотується з мотивом фізичних репресій кінця
пооу У
ґіґ і м ож на сказати, «подавляється» 11 додатковим смис-
і92°ВіДтак сам текст Коляди має зародки можливого прочи-
0дусУ)- алє і як рефлексія з елементами авто пародії і
– інвективи з невдалим іронічним мотивом «покаран-
т оте напівусвідомлення функції іронічного коментаря,
і е л с м о в н о ї риторики та образу денді, неодмінно виявила
есо в ан и й сграх – якби ми звернулися до психоаналізу).
тлі В’
б репр1
П ідсумовую чи жанрові пошуки представників «НҐ» за два
0 Полторацький відзначив: « Ми гостро відчуваємо в
^всГй роботі соціальне замовлення, а раз так – гостро орієнтує­
мося на конкретне завдання: сьогодні написати експеримент до
«Нової Генерації», завтра – масовий нарис або функціональну
поезію до найпоширенішої газети» [605, с. 16]. Подібна адап­
тація публіцистичних жанрів (або гібридних, яким, наприклад,
вважався «експеримент» як спроба нового формотворення) в
художньому дискурсі панфутуризму неминуче впливала на ха­
рактер лірики: тяжіння до газетного метафоричного шаблону,
що визначає відносну легкість сприйняття, фіксування вироб­
ничих реалій і процесу, документалізацію життєвих фактів.
Таким вагомим фактом художнього дискурсу кінця 1920-х
стає соцзмагання і виконання державного плану, що осмис­
люється Ґео Шкурупієм у вірші «Десятий», Ю. Палійчуком у
«Промові про змагання», Гро Вакаром в «Уривку з промови на
Диспуті Кому? Потрібне? Мистецтво?», І. Маловічком у вірші
‘ А» (присвячений XV річниці Міжнародного юнацького
V ‘ Іастково’ У «факто-поемі» Віктора Вера «1919-й».
Гоетрен П^°Мови пеРеДбачає умовного адресата, полемічне за-
особл„ Я’ соціально спрямовану проблематику. Прикметною
Провід- тк>таких творів є наявність, поруч з виробничою, су-
НаДН0вц ТЄМИ Я (МИТЄЦЬ) • суспільство і, відповідно, роздуми
м заангажованості митця: «. В умовах зма-
*”А я / к- ~ Не менше, ніж монтер чи механік…» [568, с. 3];
іа*ту / н а св°їх рядків найгірших / про якусь забрьохану
1431 ЛаНдш С^1Шяю на десятки віршів / про найкращі в цілому
8РУбак^иИ ^ ам ~ ^ ПР° Р03КР0мсаний / вздовж і впопе-
не про блакитний, / про кам’яновугільний /
у р б а н іза ц ія всієї к р а їн и 187 Донбас!» [115, с. 3-4]. Природна опозиція «творець»
тер і механік», характерна для панфутуризму, тут
реліктовим і найбільш улюбленим мотивом раннього
му – опозицією нового мистецтва до пасеїзму Як t’W
міщанських смаків сучасників. У цьому зв’язку особлив!2Я
лемічною наснаженістю відзначається промова 1927<іЛ С
Шкурупія, в якій можна побачити відбитки полемічних
цього ідеолога «Семафора в майбутнє» (пригадаємо
ський виклик «Невиданный поєдинок» [541]) і взагалі
найпродуктивніших футуристів (див. [340]). Адресати «щ ,
лейної промови» – сучасники Шкурупія (Куліш, Досвітній г—”
кий, Маяковський). Останні два стають об’єктами ф утуц ^І!
ного глузування як представники російської великодерЖадвд|
ідеї: «…Пролетарський письменник / Горкий / Од презирства/
(з княжого столу / олімпійської горки) / себе українцям читав,/
не дозволив… [Маяковський!] згубили ви / інтернаціональну,
ла… / 3 газетних гранок / і з трибуни «Лефа» / ви прокричали/
про російську мову, / а ми / вважаємо її за полустанок / велико­
го революційного рельєфа…» [815, с. 19-21]. Образні та ритмічні
засоби організації цього полемічного вірша є вдалою трашпо-
зицією поетики В. Маяковського. Не відомо, в якій мірі Шку-
рупій був знайомий з творчим кредо російського поета: «…То­
варищи, / бросим / замашки торгашьи – / – моя, мол, поэзия-/
мой лабаз! – / все, что я сделал, / все это ваше – / рифмы,/ «мы,
/дикция, / бас!..» [491, с. 155], – але вільне застосування поети­
ки, включно з ампліфікацією чужорідних для поетичної систе­
ми Шкурупія конструкцій {материй футурист, мочив перо»
атрамент з фарб, піжонистий селюк), свідчить не про «нМ0-
роблені напівфабрикати», як вважає І. Качуровськии І >
с. 136], а про свідому стилізацію на кількох рівнях: 1 ) * ^
цитування, 2) натяку на образний ряд інших творів,
вання про чужу (зокрема Маяковського) естетику – перами
ритмомелодиці. Стилізація Ґео Шкурупія включена
ви-памфлета і через те набуває рис ідеологічного «внк^Ж |
ня», карикатурності, пародії, як, врешті, і полемічн*^К.
цього панфутуриста. Що дає підстави розглядати и та .
тексті ігрових форм історичного авангардизму. (Взагал1^ ^ .
ну спадщину Ґео Шкурупія варто осмислити в аспеКГ*^И
МІ і
ца<^
18Ц
А • тилізації’ про що може свідчити «чистота» технічних
сіпЧиН°1. вКлючно із застосованими в «заумній» ліриці (див.
ЛРИ*0М1ВЯВИЩЄ> не хаРактеРне Для творчої еволюц.і, наприк
[gl3]M Семенка).
лад- ■варіанти промови в «НГ» мають виразне функціо-
навантаження і наближаються до агітаційного вірша,
нальне noe3jji j]_ Зимного з проблемою «нових кадрів»: «Щоб
**’ ^ д а т о м інженер на заводі / в боях за промплян, / щоб вів
в сам Там, / а не запливав / у «невтральні» води ..» [278,
з гостро виписаною темою обивателя «Раднарком і ІІоліт-
С _ / не чудотворні ікони; нічого – молитись їм / про своє­
часне устаткування / на приватних квагирях / соціялістичного
комфорту- / і одночасно / видурювати в Церобкопі зайву пару
галош… А коли жінка його / не дістане батисту на комбіне /
зразу стане для його / помилковою / вся / наша торговельна полі­
тика…» [279, с. 10-11]. Сьогодні ц1 тексіи мають безперечне
історико -культурне значення завдяки концентрації побутових і
соціальних реалій. Говорити про естетичну вагу панфутурис-
тичної продукш необхідно виключно в зазначеному аспекті зна­
чущості факту . доцільності функціонального впливу на чита­
ча, що відповідає засадам панфутуризму як метамистеитва
У цьому зв’язку зупинимося детальніше на зразковій, у пев­
ному розумінні, поезії М. Скуби «Правда» №4430», об’ємний
фрагмент з яко. доведеться зацитувати («аґіткові» твори прак­
тично не представлені в хрестоматії М. Сулими, оскільки ав­
тор, вочевидь, керувався критерієм поміркованого естетизму лю­
дини кінця XX ст.): «…більше уваги проблемі / текстильної си­
ни / щоб мати норми / завантажень / повні / – дорогу /
^Кавказькій бавовні! … в райоиі / луганського і баку, / і в окру-
/Нові/ШиРванській, і в луганській, / і в пермі… організуються:
Вкупі ^ГоР°Дньо-молочарські, / зернові – / радгоспи… робити –
дихати – / нарізь, / – не нам! / … – дамо / мінеральне
нийЯк . ланамЬ> [669, с. 5-7]. Газетний репортаж, оформле-
ТелегРафнШ’ ТЗКИ ваРти^ Уваги дослідника, адже в цьому тексті
к”1>> ‘з за Мова новинарської колонки помножується «витяга­
н у фун°Л°ВК*в (гаети «Правда» №4430?), утворюючи свого
С°ц’алізМуЧд°Нальний колаж, різновид ужиткової лірики доби
подібного прийому (як структурного компоненту
і ^ Р и а м
І *°с Урбанізація всієї країни 189 «промови») вдаються також інші представники 1
Л. Зимний: «СРСР індустріяльна країна. /… Дніп
металюргійні комбінати, / нафта – Баку, нафта – Ура ЛЬСТаН і
лінії / через океани й материки, / трактори й комбайни^
/ ціпів і рал…» [279, с. 11]. Занепокоєння пшблемою Зам*^
про яку писав Р. Варт [47, с. 293] і яка була а к ту ал ьм ^ И
кверофутуризмі (що демонструвала усіановка на урбаа-^ ^ В
тематику), сягає тут межі, оскільки вже саме називали 1CTlвi♦
подій, реалій соціального життя) ототожнюється з л
ним фактом. Це явище має певні аналогії з фотографіЄК)
реалізмі, яка подає «досвід природи (і соціуму. ~ а
презентації, фізичної матерії як письма» [390, с. 119] Наї^ ^ Р
чись його систематизувати за допомогою колажу фраз
де-психологізація, декларована панфутуристами, перетворю^,
ся на відчуження (не плутати з «очуцненням» В. Шкловсько.
го!) тексту від автора, який тільки трансформує енергіц
колективного «ми». Цей маленький вірш М. Скуби може так*
розповісти про подальшу долю експериментів з денотацією»
літературному дискурсі. Колажна техніка (М. Семенко волівн>
зивати її «монтажем»), що витісняла психологізм, була неприй­
нятною для дидактично спрямованого соцреалізму. (Свідчен­
ням тому може бути збірка П. Тичини «Чернігів», прохолодно
зустрінута критикою, адже прийом колажу й аплікації номіна­
тивів посідав у ній значне місце, створюючи свого роду полі­
фонію «мов», що давало підстави для розбіжних критичних тлу­
мачень). Відтак різновид подібного функціонального вірша був
«затаврований» у 1930-х як агітка. І експеримент з номінатив»-
ми продовжився лише в соц- і поп-арті 1990-х [68].
На тлі відносно вдалих виробничих спроб окремі предР*
ники «НҐ», приміром, О. Корж у віршованому «Колгоспи*#)
романі», усвідомили потребу сюжетності й докум ен’Л ^^И
як основних засобів витіснення традиційного ліризм у,
міркування про розмах виробництва у цього поета,
патетично узагальнені і, знову-таки, алегоричні,
диційній реалістичній ліриці: «Донбасе! ти п л я м у ^ ^ ^ И
історії. / довів машини дерево терти. / чому вугілля
тонни / не викинув з шахт наверх ти? / ну так. це ‘•-> к’ ^.дв3’
(холодом руїни дише ця дата). / повернувся ліс Д° Ш
ч а ^
1 9 0 0рим лицем, бородатим…» [349, с. 9], – і мають
■ндустР’І, ^огадувальний характер. Цей потенціал мемуарис­
т и « • іЈЦІіИХ шукань, О. Корж почасти реалізує в «Пер-
т, після ^ матеріялах до історії літературного побуту)»,
іцо^У еТ увавши не тільки соціальні перипетії кінця 1910-х –
відреФл |ц20-х років, але й характер моди, побутових смаків,
сереДинИ тогочасної «літ гусвки». Маргінальність ліричного
УП0Д° а інТИМного спогаду в системі жанрів «НГ» була оче-
I почзсТИчерез в|н 5уВ охарактеризований у «Змісті» часопи-
ВйДН010’ _ „„тіобь-И ігтппії літепатупного побуту ЯК ПЄЙНГ>ГГ>
су
ом «розробки історії літературного побуту як певного
Р літератури факту» [282, с. 3]. Практика мемуару – доку
ц ільн ого жанру, що реконструює історичні й побутові фак-
МЄН«наскрізь підкорений матеріалові, і людина тут живе не сю­
ї т н о ю динамікою і романними ситуаціями, а хлібом, повітрям,
ділом думкою, – словом, реальним, а не умовно-художнім жит­
тям» [172, с. 135], а також як історії літпобуту, була не надто
інтенсивною в «Новій Генерації». У зв’язку з останнім можемо
згадати репортаж О. Мар’ямова «Амур з пропелером», який
містить роздумі і про сучасний літературний побут [484, с. 11-12]
і оповідання з елементами репортажу Л . Чернова «Цив.лізація»
[780, с. 33-34]. З-поміж гібридних жанрів фактографії доміну­
вав нарис, «відчит» (про виїзні виступи футуристів) і «дописи»
як максимально документалізовані нариси, з переконливою
подачею фактів, а також літературний і фоторепортаж, репор-
гаж-допис.
Жанр репортажу, будучи одним з провідних у «НҐ», відби­
вав потребу нового покоління осмислювати швидкі зміни в
різних ділянках виробництва, як-от розбудова гідроелектро­
станції (Д. Бузько, Ґео Шкурупій «Старим Дніпром в останній
їонб111“ ™6 ВИР°®НИЦТВ0 (О- Полторацький, Дан. Сотник
мов 30 Н3 П1ВД0Р03’>>), досягнення аеровиробництва (О. Мар’я-
3 пропелером», О. Полгорацький «Сім годин у
*ення загальна картина соцбудівництва у подорожніх вра-
ко «АеХроаНфУТУРИСТІВ ^ аР ямов «Лист із Персії»; О. Близь­
ку Як • ВеРг іюди» – останній використовує форму репорта-
РаїНської ^ Пародіюючи піднесено-романтичний наратив ук-
“^Деса П^0зи ст.; вірш репортажного типу І. Малов>чка
Рків»), Основні риси літрепортажу, на думку
Ю с У р б а н ізац ія всієї кр а їн и 191 редакції, такі: «Установка на змонтований факт, неї
зовість, міцні способи емоційного впливу та закінче Н& °®Ра
цінного порядку, що логічно випливає з поданих факт’451 аг‘та-
с. 3]. Більшість згаданих репортажів мали напівліріЗ
рактер і, крім фактичного, референтного, матеріалу бул^Ні®%*
нені авторськими відступами, додатковими коментарям
цитаціями, що дає всі підстави розглядати їх як гібрида
форми напівхудожнього-напівпубліцистичного харакг
Коментуючи літрепортаж О. Полторацького «Перес^
про аероманеври над Києвом у 1928 р., редакція відзНач ^
новий позитивний принцип поетики – «часткове викопист^ °
деяких мотивів з інших творів» [282]. Прийом цитації(С Во”*
нілович у відомій статті «Теорія екструкції» окреслює це*,,”
ще як опанування «культурнилш тематичними елементами
які «за характером своєї сугестії наближаються до тематичних
елементів факто-монтажу, а тому вони мають переваги остан
нього щодо побічних шкідливих ефектів мистецьких творів»
[134, с. 37]), свідомо культивується панфутуристами як один із
засобів «перерозкладу» фактури старого мистецтва, а також як
ігровий компонент «стилізації» (згадаємо «промову» Шкуруш)і
«впізнавання», яке є прийомом екструкції. Літературний факт
(цитація) розглядається в цей період панфутуризму як співмір-
ний (хоч і не рівноцінний) щодо життєвого факту. Відтак події,
подані в репортажах, а іноді і цілі мовленнєві структури, мо­
жуть конвертуватися на правах автоцитати в роман, що спосте­
рігаємо зокрема у відомому творі Ґео Шкурупія «Двері в День>
Роман як політематичний твір став однією з гострих про
блем в обговореннях учасників «НҐ». Але в підсумку,сь0^
можемо говорити про незначну кількість «новогенераи
романів: згаданий твір «Двері в день» Ґео ШкурУ111*’ ^ ^ ,
ний роман» «Ведмідь полює за Сонцем» А. Чужого, к в]).
Л. Скрипника «Інтелігент», роман-репортаж Д- ^УзьК^*_)а-Л
дія». «…3 плином часу стало ясно, що революційна літ р ^
гамбурзьким рахунком – авангардистського роману
ла», – підсумовує експериментальні пошуки 1920-х
дослідниця [58, с. 59]. Складність роботи в жанрі Р0*1 $ тр8′
гала в усвідомленні панфутуристами інерції поп р
диції, адже він розглядався окремими літугрУп°в алістичної белетристики («ВУСПП обстоює реаліз-
верІцйна Ре сьКИй, динамічний і синтетичний (що їх всіх мож-
пр°леТ п1д однією назвою: сімейний реалізм); на прак-
нз об’ЈДнаТчИиТЬ виробляти романи» [647, с. 37]). Виступаючи
тич’ це 3 ологізму і «сімейності» («Сім’я і кохання мають стати
проти ПС11Хоронені теми» [647, с. 38]) як знакових рис рома-
і нас за . .
•1Я м туристи зосередили увагу на проблемі співвіднесен-
ну.паН носТі і публіцистичності, монтажу і ритмізації струк-
засобу оформлення фактів, а також на питанні інвазії
Іетності 1 публіцистичною
н як засобу оформлення факті
5 дних романних жанрів (кінороман, кінорепортаж) у кіно
и тво (адже, як вважає М. Семенко, колишній редактор
иУФКУ, «криза росту вимагає кинути шкідливу думку про літе-
пів’ які начебто мають врятувати кіно своїми з необхіднос­
ті халтурними «художніми» сценаріями для «художніх»
фільмів. Цей небезпечний шлях вуфку заводить в залежність
наше кіно від сучасної літератури, яка в сучасному своєму стані
сама не стоїть на потрібному якісному грунті» [533, с. 63 ]) і
витісненні психологічної п’єси жанром ревю, що відповідає
своєю фактографічністю й динамікою зв’язку між глядачем і
драматичним дійством соціальним запитам сучасності [710].
(Відома антикулішівська і, згодом, антикурбасівська кампанія,
яку проводила «НҐ», не в останню чергу визначалася полемі­
кою щодо ролі драматурга («творця» чи «конструктора») і ре­
жисера (деміурга-диктатора чи одного з організаторів свідомості
глядача)).
В якій мірі представникам «НҐ» вдалося «розхитати» струк-
Л ТрадиЩйного роману? Шукаючи шляхів змішання фактур,
Кими НИК ЗВЄРНУВСЯ до кінороману, оздобивши твір широ-
^ Ремарками (частково цей засіб буде застосований
Дення 6іСЬКИМ У М айстрі корабля»), але, незважаючи на вве-
ьІдЧуг, ЮГРафі,ІН01 вектоРності, у читача лишається від тексту
Лим е ек НапіВсиР0Г0 літературного матеріалу. Більш доскона-
8день» РИмент з фактурами Ґео Шкурупія в романі «Двері
*>*> відПов-На ДумкУ представників «НҐ», цей твір лише част-
8исловИвся ЩаВ ПанФУтУРистичним настановам, оскільки, як
Мані (,В|Д ^я. кУльтуртрегер М. Семенко, Шкурупій виходив у ро-
ГогРафіЧНоі РатУри з великої літери», а не від життя, не з фак-
Настанови [532, с. 78]. Безперечним здобутком Ґео
п
б-із49 Урбанізація всієї країни 193
Ј Шкурупія сьогодні можна вважати свідому інтертекстуадь ^
боту на композиційно-мовленнєвому та образному рі, ая^
споріднює пошуки Шкурупія з експериментами р жанрі о 1
дання Близька, якого приваблювали і маніпуляції з від0^ °8”
літературними сюжетами, і пародіювання з травестуваніЗІ
включно «застиглих» наративів конрадівського кшталту (д Л
напр., оповідання «Експериментальний депутат» Піп ’
«Сфінкс» [131], оповідання з елементами репортажу і рефЛек
над сучасним побутом «Аеро і верблюди» [129]). Цікаво ^
плідні пошуки формотворчих засобів характерні для обох пИсь°
МЄННИКІВ І в ліриці, І В прозі, ЩО СВІДЧИТЬ Про глибоке ВІдчу-хтд
літературних фактур і життєвого матеріалу, обов’язково сучас
ного, до якого зверталися згадані панфутуристи.
Роман А. Чужого «Ведмідь полює за Сонцем» (як і інші тво­
ри цього автора, вміщені в «НҐ») мають ознаки параболічності
і літературної загадки. Фабула роману ледве проступає, даючи
можливість для рефлексії умовних персонажів – Ведмедя (ди-
тини-філософа), його батьків, епістолярного співрозмовника –
над побутовими, соціальними, а здебільшого екзистенційними
питаннями («чи можна розкласти формулу людини?», «чи мож­
ливо через листування цілком викрити людину?», специфіка
кохання тощо), з обов’язковим пантеїстичним ухилом (див.:
[600, с. 64]). Брак фабульності (поруч з наростаючою енігма­
тичною інтригою) зумовив актуалізацію принципів ритмічно-
графічного оформлення тексту. Як відомо, його частина бут
подана як поезомалюнок, що, однак, не наближає роман Чужо­
го до синестетичних творів Сандрара і Делоне, адже фігурки
тварин, в які «запаковано» текст роману (своєрідна заманка жан
ром примітиву), не дозволяють одночасно сприймати візу*1
ний і вербальний плани. Тому власне графічний експе?И^ і
на наш погляд, був невдалим. Втім, жанрові пошуки, а
на охарактеризувати як напрям до синтетичного ром ^
жанру, в якому осмислювалася дія біогенетичного за
матеріалі зростання однієї людини, – свідчать про ори
ний прозовий потенціал автора. Аналогічний пошук с
ного жанру в цей час подав Валеріан Поліщук у преД”
[210, с. 20-22]. Експерименти в романному жанрі
ставників історичного авангардизму неможливо охара і власне «формалістичні» (в розумінні ОПОЯЗу), оскільки
т» яК гвори претендують також на деконструкцію світогляду.
нР ревЮ’ обговорюваний на засіданнях «НҐ», присвяче-
облемам театру, не був практично оформлений. Пошуки
Н”Х П«у напрямі, припускаємо, продовжив після розриву з пан-
вЦЬ і стами Кость Буревій, з-під пера якого з’явилися три
в яких обігрувалися домінантні панфу туристичні мо-
<(Р ■семантичні опозиції, що, як ми побачили з розгляду ліри-
т«ВИвЖЄ набували ознак соцреалістичної нормативності. Па­
родійність ревю (як і образу Едварда Стріхи – віддзеркг пення
^анфутуристичної поетики, доведеного «до стилістичного аб­
сурду» [247, с. 181]) дає підстави розглядати драматургічну
„дЩИну К. Буревія також у дискурсивному просторі «Нової
Генерації» – Подібні «ризиковані аналогії» насправді можуть бути
надзвичайно плідними у подальших літературознавчих розвід­
ках. Адже до висновків про значення панфутуристичної прак­
тики, зроблених М. Семенком ще у 1929 році, варто прислуха­
тись і сьогодні, осмислюючи естетичний доробок 1920-х рр.:
«За 15 років нашого існування ми теж помітили, що вся культу­
ра йде вслід за нами – коли розуміти під культурою різні літера­
турні й мистецькі групи й організації, що були чи є зараз в ук­
раїнській культурі. М и не бачили жодного випадку, щоб хтось
знайшов якісь інші шляхи чи здобутки, якими й ми могли б ко
ристуватись. Навпаки, нас повторюють, нас наслідують, нас
ревізують з точки погляду спрощення наших позицій, нас навіть
мавпують. Але що це доводить? Щоб ми оточили себе китай­
ською стіною? Нічого подібного! Широко відчинити двері – хай
^еРУть і хай вчаться…» (акцентування автора. – А. Б.) [532,
‘’і Трансформація панфутуристичних мотивів і образів у
відно 13М1’ П0ШУКИ в напРям> цитації та автоцитації (і, відпо-
У&ажн автопаР°Дп)> розширення жанрової системи за рахунок
((ЗМіШа0Г0 вивчення факту – побутового, літературного та ін.,
хУД0Жн”НЯ ФактУР» за рахунок інвазії публіцистичних жанрів у
Клад 3 ’ Худ° ™ У науковий дискурс (передбачалась, напри-
‘нДивіду 3 тРаДиЦІйного роману проблемною монографією,
Ки ^відч^401 Р°®оти – колективною [647, с. 3 9 ]),- всі ці пошу-
НеРаЦіЙн П^° спРавд’ вагомий внесок панфутуризму новоге-
періоду в літературу першої половини XX ст. [195].