Будуйте буиинки!
Високі будинки’
Кремезні буоинки!
Стрункий хмарочос.
Не треба садибок,
Иузьких гацієнОок
І власницько-хижих
Маленьких уанно.
Кохаю кімнату
Високу і юну.
Простору кімнату,
Шгроке вікно
Будинок
– комуну
Будинок-комуну
Кохию давно
Р. Троянкер

Конструктивізм, спадкоємець к> бізму в живопису й архітек­
турі, футуризму та експресіонізму – в л’^ерг гурі й театрі,
синхронізуьав здобутки пізньої о авангарду, визначивши домі­
нанти художньої атмосфери 1920-х років У Франції народжен­
ня функціоналізму співвідносять з маніфестом 1918 р. «Після
кубізму» А. Озанфана і Ш -Е Жаннере (Ле Корбюзьє) [399,
с- 31], у Німеччині – зі створенням В. Гропіусом у 1919 р. ху­
дожнього інституту Ьаухауз [862, с. 185] і критичною рецеп-
Чією експресіонізму, в Росії – з організацією у 1921 р. Робочо’)
конструктивістів в ІНХУКу. На думку авторитетного
■иського дослідника С. О. Хан-Матмедова. терміь «конст-
візм» мав у 1020-х рр. кілька смислових відтінків: «зв’я-
щ <<Технічною конструкцією», зв’язок зі структурною організа-
ру ^УДожнього твору, яку тоді (в ІНХУКу) називали «конст-
^РУю >>’ ЗВ язок 3 методом роботи інженера – процесом кон-
пРедмВаННЯ’ ЗВ язок 13 завданням організації (конструювання)
Єтн°го середовища людини» [756, с. 342]. Власне, термін
к РУктивіам а л ю д сь ки м о бли ччям 213 «конструктивізм» з’явився в Європі, очевидно, у 1922 р0щ І
після першої виставки радянських художників і скутьпторів ”
Берліні [567, с. 88]. Вже протягом 1920-1922 рр. відбувся ^
теоретичних дискусій між представниками УНОВІСу (і<безпіД
метниками») і конструктивістами ІНХУКу з питання р0ді х
дожника у виробництві перехідного часу [617, с. 298], щ0 ЗГо
дом викликала резонанс у середовищі «лівих» угрупован
[268, с. 293]. Російські конструктивісти (О. Ган, Б. Арватов
В. Татлін) наполягали на перенесенні «здорових основ живопщу
(кольору, лінії, площини)… із сфери спекулятивної ДІЯЛЬНОСТІ
(картини) до галузі реальної справи, практичного будівницт­
ва…» [617, с. 298], при цьому основним законом конструктиві­
зму проголошувався «централізований, ієрархічний розподіл ма­
теріалу, акцептованого (зведеного у фокус) у передбаченому
місці конструкції» (Б. Арватов) [617, с. 301].
Проблема конструктивізму не була вузько мистецтвознавчою.
На початку 1920-х рр. партія закликала: «Техніка в період ре­
конструкції вирішує все!» – тим самим визначивши архітектурні
і виробничо-технологічні принципи організації матеріалу домі­
нантою другого десятиліття. Відтак справедливо наголошує
Н. С. Павлова, що «архітектурний конструктиі ізм із розробле­
ними ним нормами практицизму, аскетичної ясності, тверезої
доцільності, сплаву простих елементів і форм як вихідних стан­
дартів у єдине гармонійне ціле… з механізацією і технізацією
всього будівничого процесу став найбільш переконливим і ада*
ватним художнім втіленням того світовідчуття, яке було народ
жене 20-ми роками і позначилося не лише на певному напрямі
художньої думки, а й у самому стилі життя, варіантах моДи
побуту цього десятиліття» [567, с. 93]. ^ в0;
Літературні конструктивістичні угруповання (ш кола
діловитості» у Німеччині, ЛЕФ і ЛЦК у Росії, почасти ^
Генерація» і «Березіль» в Україні) успадкували Ф°РмаЛЬдфу-
бутки попереднього періоду «бурі й натиску» – |відпчв1 т|і
туризму та експресіонізму. Дух ф у т у р и с ти ч н о с ті, п ^ еНр»),
помножений на ідеологічну затребуваність (соцзам о
однак, диктував на цьому етапі потребу р а д и к а л ь н о г о
лівих угруповань, виходу з них митців, які нібито ПР0^ МЙ>еГ
поняття «ліве мистецтво»: «Необхідно о голоси ти «ь – нУ
війну
мистецтву взагалі», і лише тоді стане ясно, хто є май-
сТроМ
«лівих пустощів», а хто дійсно лівим митцем, адже тільки
останній
тИчної
подолавши на практиці мистецтво, дійшов до прак-
справи художньої праці» [617, с. 2991. Відгомін цього
зколу на «лівому фронті» зустрічаємо в опозигіях: «Аван-
^ » (В. Поліщук) – «Нова Генерація» (М. Семенко) – «Техно-
,сТЄцЬка група «А» (М. Йогансен); Мистецьке об’єднання «Бе-
іль» – Театр ім. І. Франка. Більшість із вищезгаданих угру­
повань 1920-х рр. поділяли ідеї конструктивності, організації
побуту, опанування художнім матеріалом. Втім, формалістич­
ний експеримент в Україні характеризується меншою чистотою
і послідовністю, у порівнянні, наприклад, з Росією (цс зістав­
лення не випадкове, адже російська школа формал.зму суттєво
вплинула на український іітературний дискурс розглядуваного
періоду). Винятком з правила (в аспекті послі іовності розгор­
тання концепції) можна вважати «Нову Ґенераг’ю», про що
йшлося у попередньому розділі. Однак претензії на створення
оригінальної версії конструктивізму в Україні не залишилися
тільки авангардистською маніфестацією, а вбілилися в індиві­
дуальних практиках – у поемах В. Пол ‘цука і М Бажана (зага­
лом під впливом архітектурного І образотворчого конструктивіз­
му), а також у т. зв. експериментальній прозі – внаслідок заплід­
нення прози концептами наукового формалі іму. Це помічаємо
У таких творах, як «Двері в день» Ґео Шкурупія, «Інтелігент»
Л. Скрипника, «Ведмідь полює за Сонцем» А. Чужого, окре­
мих новелах і романі Ю. Яновського «Майстер корабля»,
найбільш послідовно – у прозі М Йогансена. Подальшу ува-
буде зосереджено на двох постатях українського літерат/р-
8 ^ К0нструктивізму (хоч цей термін є достатньо умовним) –
Щука і М. Йогансена, зважаючи на своєрідний творчий і
Етичний доробок.