Естетична концепція Леся Курбаса – культуртрегера, режи-
сеРа >актора, перекладача – заклала фундамент українського
експресіоністичного театру 1920-х рр Незважаючи на складну
еволюцію Курбаса-режисера, можна з певністю стверджувати,
Що згадана концепція зберігала протягом 1918-1930-х рр. стійке
інструктивне ядро. Завдяки внутрішній концентрації (яку ми-
*еЦь високо цінував як запоруку таланту), а також зосередже-
V і на актуальних проблемах нового театру, динамічні ідеї
режиаса.були симетричні творчим пошукам таких передових
Ц Є^’В’ ЯК ^ Мейерхольд і Б. Брехт. Антиміщанська тен-
«аі к ’ антипсихологізм, патос професіоналізму, зацікавлення
кої Тивнішими технічними засобами активізації глядаць-
•іц» потреби – характерні аспекти світогляду «Березо-
І92о_х ВистУпають також типологічними рисами агангарду
РР-1 в естетичному, і в ідеологічному плані. Відтак кон­
статувати, що «ставши «більшовиком на ділянці кул J
роботи», Курбас великою мірою перестав бути митц?^’ Г ^ >І,0Ї
у своїх творчих устремліннях» [5 18, с. 838], було б уп’ В’ЛЬЧиМ
ням… щодо ідеологічних підвалин творчих пошуків реж Єн’
(Супровідне питання: чому не визнати вплив теології на СЄ^
новницьку ДІЯЛЬНІСТЬ також деволюційним, «згубним»? 1^ СТ.а”
тим, у режисерських лекціях знаходимо спробу страти
творчого організму актора за кабалістичним семирядним
ципом (див. [578]), а просторової організації – за прьКпи1*
аспектування, позиченим в астрології… При цьому «витяг»
допоміжних «наук» молодий теоретик театру запроваджує с»ід03>
мо і послідовно). Становлення Курбаса-режисера дає зМо
простежити не деградацію, а творчу еволюцію митця на г р у н т і
мутабельного ставлення до ідеології.