Під такою назвою зпочатку двадцятих років
була відома організація, яка, нібито, діяла на
території СССР як законспіроване монархістич-
не об’єднання. Вперше я чув про цю провока-
тивну організацію на одній лекції в підпіллі в
сороковому році. Підпільний лектор ОУН ста­
рався на прикладах показати молодим слуха­
чам як з «Тресту» діяло ҐПУ, щоб підготувати
нас, підпільників, до боротьби з агентурою
НКВД. В 1942 р. один із членів революційної
ОУН в Києві нав’язав зв’язок з бувшим біло­
гвардійським офіцером, що приїхав до Києва
як співробітник гітлерівського Гестапо.7″ Цей
колишній офіцер білої армії мав певне відно­
шення до «Тресту» й оповідав багато про це.
Член ОУН зробив з тих оповідань записки, з
яких потім користали члени СБ. Після другої
світової війни на тему «Тресту» писалося в
журналах і газетах московської еміграції в рр.
1950/51. Багато писав журнал «Возрождение»,
що виходив у Парижі (Франція). На підставі
7″ Див.: У боротьбі проти «Московської аґентури»,
Мюнхен 1980, стор. 72.
103 вищезгаданих джерел представляю в скороче­
ній формі читачам провокативну організацію,
яка була створена і роками проваджена — ҐПУ.
Після перебрання влади червоними москаля-
ми-большевиками на еміґрації опинилося близь­
ко півтора мільйона біломоскалів. Серед них
знаходилися десятки тисяч регулярної армії, го­
лова уряду А. Керенський, члени царської ро­
дини та московські діячі з усіх галузей, які ма­
ли добрі зв’язки в ряді держав. Вони всі вірили
в скорий розпад большевицької влади та пово­
рот додому. Західні держави до уряду больше-
виків поставилися стримано й неприхильно.
Розвідчі служби всіх західніх держав наполег­
ливо збирали інформації про положення в
СССР. Білі емігранти через розвідчі зв’язки шу­
кали корисних ш ляхів для своєї діяльности.
В 1921 р. до столиці Естонії Талін приїхав
з Москви Александр Алєксандровіч Якушев.
Він був працівником совєтської закордонної
торгівлі і службово їхав до Норвегії, але в Та-
ліні він хотів полагодити одну особисту справу.
В Таліні жив білоемігрант, офіцер царської ар­
мії, монархіст щодо політичних переконань.
Його ж інка не хотіла залишати Москви, а, ж и­
вучи в Москві без чоловіка, подружила з
А. А. Якушевим. Як згадана пані, так і Якушев
не хотіли користати з большевицьких урядових
розводів і хотіли цю особисту справу полаго-
164 дити за згодою чоловіка. Це було й причиною,
чому А. А. Якушев зупинився в Таліні.
Знаючи адресу, де живе еміґрант, Якушев
зайшов до нього і досить скоро з ним догово­
рився до того, що той був згідний розвестися з
своєю жінкою. Відтак між ними почалася щи­
ра розмова, в якій Якушев признався, що, хоча
він і пішов на службу большевиків, він у душі
далі є монархістом і таких як він у Москві є
багато. Якушев оповів емігрантові багато ціка­
вих справ з урядових установ, в яких він пра­
цював. Вдоволений Якушев поїхав далі до Нор­
вегії, а еміґрант-монархіст, що вж е належ ав до
монархістичної еміграційної організації, зробив
з цієї розмови докладний звіт і переслав його
поштою до Берліну, де знаходився провід цієї
організації. Правда, що еміґрант у цьому інфор­
мативному звіті не подав прізвища Якушева,
але докладний опис інформацій і посади у зов­
нішній торігвлі СССР не задавало великих труд­
нощів встановити особу, що їхала до Норвегії і
відвідала емігранта в Таліні.
Як Якушев повернувся з службової поїздки
до Москви, його зразу заарештувало ҐПУ. Яку­
шева допитував чекіст на прізвище Стецкевіч,
у роботі ҐПУ він виступав під прізвищем Кія-
ковський. Чекіст прочитав Якушеву докладно
записану його розмову з емігрантом у Таліні,
так що Якушев не міг нічого заперечити. Че­
165 кіст обвинувачував Якушева, крім в зраді дер­
жавних таємниць, також в приналежності до
антисовєтської монархістичної організації. Яку­
шев до організації не признавався і ҐПУ замк­
нуло його до тюрми з жінкою, з якою він жив
і хотів одружитися. Ж інка під час допитів за­
певняла, що Якушев не належить до організа­
ції і говорила, що напише до бувшого чоловіка
листа. Нехай хтось з ҐПУ поїде з тим листом до
Таліну і перевірить, що Якушев не належить
до монархістичної антисовєтської організації.
Чекістам сподобалася пропозиція жінки і вони
уложили свій плян.
З листом до Таліну поїхав сам чекіст Стец-
кевіч-Кіяковський під прізвищем Колєсніков.
Треба згадати, що чекіст Кіяковський в ҐПУ був
помічником начальника контррозвідки. Приї­
хавши до Таліну, чекіст Кіяковський-Колєсні-
ков передав білоемігрантові лист від його був­
шої дружини. Він скоро увійшов у довір’я емі­
граційних монархістів, подаючи себе за офіцера
монархіста. Він також ствердив, що Якушев
дійсно не вступив до організації.
В цей час Якушева засудили за зраду дер­
жавних таємниць на кару смерти і замкнули в
одній камері з чоловіком, що належав до про-
тисовєтської організації, якою керував з Вар­
шави бувший міністер і відомий революціонер
Борис Савінков. Він Якушеву докладно розпо­
166 відав про нелегальні переходи з СССР до Вар­
шави і оформлював все так, що, мовляв, чекісти
є розумні і винахідливі, що їх не можна обду­
рити. На ділі цей в’язень був чекіст, відомий під
прізвищем Опперпут. Він обробляв Якушева
психічно.
Коли чекіст Кіяковський покликав вдруге на
допит Якушева, то Якушев вже був готовий на
все, щоб врятувати своє життя, а до еміґранта-
монархіста і всіх приналежних до монархістич-
ної організації був уж е мстиво-вороже настав­
лений. Чекіст Кіяковський зробив Якушеву ви­
клад, в якому говорив, що до большевиків мож­
на відноситися неприхильно, а навіть внутрі
СССР з большевиками боротися, але невільно
до цієї боротьби притягати чуж их держав і бра­
ти від них допомогу, як це роблять емігранти,
бо, не зважаючи на те, що сьогодні Росія є чер­
воною, вона має залишитися Росією і чужинці
не сміють її пограбувати. Еміґранти по-рабсь-
кому служать чужим державам. Чекіст сказав
Якушеву, що, наколи він погодиться на те, щоб
боротися проти цього еміґрантського запродан­
ства спільно з ҐПУ, то все буде йому подаро­
ване, бож він попав у неприємність через діяль­
ність емігрантів.
А. А. Якушев погодився виконати все, що
йому доручить ҐПУ. Тоді чекіст склав йому
плян, що на терені Росії буде створена монар-
167 хістична організація під назвою «Монархістич-
не об’єднання Росії», в скороченні МОР. Цю
організацію очолюватимуть відослані до цієї
праці чекісти.
ҐПУ створило штаб чекістів для ведення
провокативної організації МОР, яку пізніше на­
зивали «Трест». Провідником цього провокатив-
ного твору став чекіст Артузов, один з заступ­
ників ш ефа ОҐПУ. Поза тим до проводу цієї
організації входили ще слідуючі чекісти: В. А.
Стирне, В. С. Кіяковський (цей самий, який по­
чав справу з Якушевим), А. А. Ланговой, який
в «Тресті» виступав під прізвищем Денисов,
І. Добржинський та вже згаданий Опперпут,
який тим разом виступав під прізвищем Косат-
кін, та бувший прокурор Дорожинський. До
диспозиції мали чекісти ввесь партійний і че­
кістський апарат.
Якушева звільнили з тюрми і почали приго­
товляти для виконування головної ролі в цій
провокації. Якушев готовився до виїзду за кор­
дон, як представник «Монархістичного об’єд­
нання Росії» — МОР для налагодження зв’яз­
ків з монархістичними організаціями в різних
країнах, які були створені емігрантами. На спів­
працю з ҐПУ погодився під шантажем генерал
царської армії А. М. Зайончковский, який під
ім’ям Верховський очолює МОР. Ім’я цього ге­
168 нерала було відоме військовим діячам на
еміграції.
ҐПУ накреслило для Якушева напрямні, які
він мав виложити еміграційним монархістам:*0
Росія відроджується після страшних днів рево­
люції, народжуються могутні антибольшевицькі
сили, які готовляться до перевороту. МОР має
своїх людей в большевицькому апараті в усіх
ділянках ж иття на видних постах, також в армії
та ҐПУ. Антибольшевицькі сили наростають з
низів, постійно розбудовуються і поширюють
свої впливи. Большевики тепер також уж е не ті,
що були кілька років тому. Комунізм і соція-
лізм в Росії збанкрутував і тепер проходить про­
цес занепаду й еволюції. Було б катастрофою,
якщо б цього еміграція не зрозуміла. Великою
помилкою було б, якби еміграція робила ставку
на інтервенцію чужих сил. Російський нарід не­
навидить інтервентів і піде тоді об’єднано з
большевиками. Еміграція мусить зректися теро­
ру і не посилати з еміграції терористів до Ро­
сії. Еміґрація мусить почати працю на поданих
напрямках з МОР та вести в такому дусі інфор­
мативну акцію в західніх державах.
В кінці 1922 р. Якушев виїхав закордон. ҐПУ
не сподівалося такого величезного успіху Яку­
шева, який себе виявив незвичайно здібним у
80 Возроджение: 1-2, 1950, зошит 7, стор. 124.
169 своїй ролі. Якушев відвідав усі країни, де зна­
ходилися москалі-еміґранти та нав’язав зв’яз­
ки з усіма монархістичними організаціями. Він
вміло переконав діячів еміграції про потребу
співпраці з МОР і конечність стати на такі по­
зиції, які він їм представив. В третій своїй поїзд­
ці закордон він вж е був знайомий з провідними
монархістами і його прийняв на розмову ве­
ликий князь Ніколай Ніколаєвіч. Діюча агенту­
ра ҐПУ серед еміграції отримала доручення
Якушеву підготовляти всюди ґрунт і допома­
гати йому.
Як показалося пізніше, ҐПУ в рядах москов­
ської еміграції на поважних постах мало свою
агентуру. В штабі генерала Врангеля керівни­
ком діяльности на терені Росії був ген. Монке-
віц, який рівночасно був агентом ҐПУ. Якушев
привозив з Росії, крім напрямних для монархі­
стів, також привіти від генерала Зайончковсь-
кого та інших монархістів. Разом з Якушевим
приїздив також ген. Н. М. Потапов, який ви­
ступав під прізвищем Медведев. Якушев пере­
конав еміграційних монархістів, що МОР-
«Трест» — це велика сила, що в короткому часі
перебере владу й емігранти повернуться
додому.
За дуже короткий час Якушев опанував усю
монархістичну еміграцію. Часто було чути
сумнівні й критичні голоси відносно особи Яку-
170 шева і «Тресту», але про це боялися відкрито го­
ворити. Генерали Денікін і Врангель ставилися
здержано до Якушева. Врангель не хотів прий­
няти Якушева на розмову, але його співробітни­
ки ген. Кутєпов, ген. Климович і ген. Монкевіц
вірили Якушеву, а ген. Монкевіц допомагав йо­
му чим тільки міг. Після розкриття «Тресту»,
я к провокативної організації, розкрито, що ген.
Монкевіц був агентом ҐПУ. Він втік до Москви
і там працював в ҐПУ. Генерал Климович, ко­
лишній ш еф департаменту поліції, а в час при­
їзду Якушева, — начальник контррозвідки, та­
кож допустився грубої професійної помилки,
обдаровуючи його довір’ям. За це потім сотні
людей заплатили життям, а монархістичний рух
морально був викінчений.
ҐПУ через «Трест» не тільки що опанувало
монархістичні організації, але при допомозі
еміграційних діячів Якушев познайомився з усі­
ма розвідками європейських країн та військо­
вими й політичними діячами: Естонії, Фінлян­
дії, Польщі, Румунії, Франції, Англії. В розвід­
ках тих країн, з якими співпрацювали вж е емі­
граційні москалі, Якушев приділив уповнова­
жених «Тресту». Розвідки тих країн виявили
своє заінтересування до ряду ділянок ж иття в
СССР і хотіли мати інформації. «Трест» — МОР
лагодила ці замовлення в Росії, а дипломатичні
кур’єри привозили ці звіти дипломатичною
171 поштою. Представники «Тресту», які були при
штабах розвідки, в усіх країнах мали змогу пе­
ревіряти ряд справ, потрібних для ҐПУ і знати
людей, які працюють проти большевиків. Рів­
ночасно представники «Тресту» вміло робили
інтриґи та розсварювали розвідки згаданих дер­
жав і витворювали антагонізми.
«Трест» виріс у таку силу, що 1. ҐПУ внутрі
СССР вербувало до МОР-«Тресту» антибольше-
вицькі елементи й їх ліквідувало; 2. «Трест» опа­
нував монархістичні організації емігрантів, ін­
фільтрував цілу еміграцію, підсунув еміграції
свою плятформу і довів її до інтриг та мораль­
ного розкладу; 3. «Трест» проникнув при допо­
мозі еміграційних монархістів до чужинецьких
військових штабів і розвідок та виявляв їхні на­
міри. На такий успіх не розраховували, мабуть,
і чекісти, коли розпочали свою провокативну
діяльність.
Москалі-науковці створили на еміграції на­
укову організацію, яку назвали Евразія. Ця ор­
ганізація, ніби з науковими заінтересуваннями,
почала опрацьовувати теорію, яка виправдову­
вала московський імперіялізм в минулому та
опрацювала імперіялістичні пляни на майбутнє.
Вони доказували, що Росія, як держава, не є
європейською країною, ані азійською, тільки
євразійською. До згаданої організації належали
172 князь Трубецкой, професори Алексеев, Савіць-
кий та інші.
ҐПУ ознайомилося з діяльністю євразійців
і прислало до тих професорів, ніби з «Тресту»,
свого представника, який заявив, що в Росії
знають про працю євразійців і що ця ідея в
Росії має дуже багато прихильників. Евразійця-
ми зайнявся чекіст Ланґовой-Денісов і розпочав
з ними свою гру. Він підсував евразійцям-про-
фесорам ідеї, які були корисні большевикам.
Лонґовой-Дєнісов зібрав усі писання-думки євр­
азійців, ознайомив з ними чекістів, їх відповідно
вирежисирував і заплянував під Москвою під­
пільний науковий з’їзд євразійців, на який за­
просив еміґраційних професорів. Такий з’їзд
відбувся біля Москви 1926 р., а делегатом від
еміґраційних євразійців був професор Савіц-
кий. Чекісти на цьому з’їзді так добре грали свої
ролі, що проф. Савіцкий навіть не спостеріг, що
на цьому з ’їзді лише він один був науковцем.
Савіцкого на з’їзд і поворотно «нелегально» пе­
ревозили члени «Тресту». Другий з ’їзд євразій­
ців відбувся на еміграції в Празі, на Чехії.
Представник євразійців на Росію був чекіст
Ланґовой. Коли «Трест» був розкритий як про-
вокативна організація і стало відомо, що євра­
зійці виконували пляни ҐПУ, тоді ця організа­
ція припинила своє існування.
173 Навколо діяльности й сили «Тресту» в СССР
поширилася в Европі інформація, яка шокувала
не тільки еміграційних москалів, але й всі єв­
ропейські розвідки. В англійському Інтелідженс
Сервіс працював на протимосковському відтин­
ку капітан Рейлі. Він був здібний і одчайдуш­
ний чоловік, який нераз виконував ризикові
завдання. Рейлі довгий час провадив розмови з
представниками «Тресту» і вирішив продіста-
тися самому до людей «Тресту» на терені Ро­
сії. В 1925 р. Сідней Рейлі вибрався в дорогу до
СССР, щоб перевірити силу і зв’язки «Тресту».
Кілька місяців пізніше совстський уряд подав
комунікат, що совстські пограничники на фін-
сько-совєтській границі застрелили кілька осіб,
серед яких розпізнано капітана англійської тай-
ної служби — Сідней Рейлі. По деякому часі
стало відомо, що капітан Рейлі дістався до Ле­
нінграду, а потім до Москви та відбув ряд роз­
мов з людьми «Тресту» і цікавився їхньою пра­
цею. ҐПУ побачило, що Рейлі зорієнтувався в
цьому чекістському театрі і не хотіли такого
свідка випустити живим назад через кордон.
Були також вістки, що Рейлі сидів довгий час
в московській тюрмі і там загинув. Навколо ви­
падку Рейлі написано багато легенд.
На еміграції жи(в відомий монархістичний
діяч В. В. Щульгін, який був перед війною го-
174 ловним редактором газети «Києвлянін». Щ уль-
гін належав до ідеологів монархістичного руху.
Він захопився діяльністю МОР — «Тресту» і
нав’язав близькі взаємини з Якушевим і інши­
ми людьми з «Тресту». По деякому часі В. В.
Щ ульгін рішив зв’язками «Тресту» нелегально
відвідати Росію. В 1926 р. Щ ульгін вибрався
з людьми «Тресту» до Росії. Він відвідав Київ,
Москву, Лєнінґрад та кілька менших міст. Він
їздив поїздом, проводив з людьми розмови та
дискусії з керівниками МОР — «Тресту». Че­
кісти там вдало розіграли приготований спек­
такль, що Щ ульгін все подивляв і не підозрі­
вав, що він увесь час розмовляє з високопостав­
леними чекістами. Після повороту назад Щ уль­
гін вирішив написати книжку про відродження
Росії і світлі голови, які створили монархістич-
ний рух МОР — «Трест». Написану книгу
Щ ульгін передав людям «Тресту», щоб переві­
рити, чи він не написав чогось такого, що могло
б пошкодити. Переданий до друку матеріял ко-
реґував заступник шефа ОҐПУ Артузов, що був
відповідальний за діяльність «Тресту». В 1927
році була видруковаан ця книжка Щ ульгіна в
Берліні під назвою «Три столиці».
Москалі на еміграції за кілька років діяль-
ности «Тресту» втратили на бойовості, щоб бо­
ротися з большевиками і вірили в лібералізацію
175 большевизму. В 1927 р. великий князь Кіріл
Владімірович, який був претендентом на май­
бутнього царя імперії, писав, що совєтська кон­
ституція «совсем не плоха, надо только устра-
ніть ґоловку».
В квітні 1927 нелегально перейшов границю
до Фінляндії Опперпут-Касаткін з Марією За-
харченко-Ш ульц. Захарченко-Ш ульц була ідей­
на монархістка і родичка генерала Кутєпова.
Вона нераз переходила зв’язками «Тресту» до
Росії і ніколи не допускала, що нею грає ҐПУ.
Опперпут у Фінляндії перед офіцерами фін­
ляндської розвідки і представниками москов­
ської еміграції зложив заяву: «МОР є організа­
ція, створена ҐПУ і знаходиться ввесь час під
керівництвом ҐПУ з метою паралізування емі­
грації та впровадження в блуд розвідок чужих
держав та ширення дезінформації. Всі керів­
ники МОР разом з Якушевим є виконавцями
інструкцій ҐПУ». Опперпут заявив, що він пра­
цював до цього часу також для ҐПУ, оповів як
він сидів в одній камері з Якушевим і підготов­
ляв його психічно для ҐПУ. Опперпут сказав,
що він не міг довше видержати і рішив остерег­
ти Марію Ш ульц-Захарченко і всіх ідейних мо­
нархістів про правдиву ролю «Тресту», а цю
правду повинна знати також вся еміграція. Оп­
перпут твердив, що цій провокативній органі­
176 зації дали велику допомогу аґенти ҐПУ на емі­
грації, які також діють серед еміграції.
Опперпут далі твердив, що з большевиками
треба боротися, треба відновити терористичну
діяльність, до якої він тепер сам зголошується.
Заява, зложена Опперпутом, була громом для
москалів на еміграції, сенсацією для преси і
клопотом для всіх розвідок, що будували свої
інформації на звідомленнях людей з МОР —
«Тресту».
З Парижу до Фінляндії приїхав генерал Ку-
тєпов, якого Марія Захарченко-Ш ульц переко­
нала, що Опперпут є порядний чоловік-патріот.
Йому треба дати змогу реабілітуватися. Тут
знову зроблено непростиму помилку. Опперпута
покликано до опрацювання терористичного
пляну, в якому мало брати участь три трійки.
Терористичні групи мали виконати акти теро­
ру в Ленінграді й Москві. В одній групі на теро­
ристичну акцію йшов сам Опперпут разом з
М. Захарченко-Ш ульц і Воскресенським. Ли­
ше одна група, до якої входили: Ларіонов, Моно-
махов і Соловьов 6 липня 1927 р. кинули три
бомби до центрального комуністичного клюбу.
Це їм вдалося тільки тому, що вони не додер­
жалися пляну, в якому брав участь Опперпут.
Марія Захарченко й інші мали виконати акції
в Москві, де всі загинули.
177 Опперпут, як чекіст-провокатор, представ­
ляючи плян терористичних акцій, робив це на
доручення ҐПУ. МОР — «Трест», створений
ҐПУ, виконав своє завдання і перестав існувати.
Еміграційні москалі були морально заломлені.
Розбиті між собою вони сварилися, так що ство­
рилося понад 100 партій і груп, що себе поборю­
вали і були нездібні провадити організовану бо­
ротьбу з большевизмом і його агентурою. Че­
кіст-провокатор Опперпут за німецької окупа­
ції появився в Києві. Його заарештувало й за­
стрелило ґестапо.