Гулий-Гуленко — старшина царської росій­
ської армії. В 1919 р. він був отаманом повстан­
ців на Херсонщині, а в 1920 р. в Армії УНР його
підвищено до ранґи генерал-хорунжого. В 1921
році ген.-хор. Гулий-Гуленко командував пів­
денною групою повстанців, що з Румунії пішла
198 на Україну, тобто подібно до групи Тютюнника
на півночі. Також Гулого-Гуленка групу було
розбито, і він намагався дібратися до Одеси, де
проживав його син. В дорозі на Одесу Гулого-
Гуленка заарештовано і встановили — затри­
мано генерала Армії УНР.
Через декілька років Гулий-Гуленко появив­
ся в Польщі. Там він оповів про свій арешт та
твердив, що його большевики засудили на 10
років ув’язнення. Потім була проголошена ам-
нестія і його звільнили. Польська контррозвід­
ка, а пізніше також чинники УНР констатували,
що Гулий-Гуленко провадить агентурну роботу
за завданнями ҐПУ. Полк. М. Чеботарів зібрав
дані, на підставі яких на допитах Гулого-Гулен-
ка було примушено зізнатися в його аґентурній
діяльності для червоної Москви. Все ж і після
зізнання Гулий-Гуленко не припинив своєї зло­
чинної роботи. Можна припускати, що ҐПУ на­
певно не лише шантажувало Гулого-Гуленка
репресіями його родини, але правдоподібно мало
ще й компромітуючі матеріяли супроти нього.
Гулого-Гуленка затримано на польсько-со-
вєтському кордоні з матеріялами шпигуна і його
розстріляла польська контррозвідка. Офіційна
версія ж говорила, що поляки Гулого-Гуленка
обміняли за свого розвідчика, який був ув’яз­
нений ҐПУ. (За словами полк. М. Чеботаріва)