Українська еміґрація складається з чесних
працьовитих людей. В багатьох країнах чужин­
ці подивляють працьовитість і організованість
українців. Наша еміґрація в країнах свого по­
селення створила великі надбання, які дуже не­
вигідні московським імперіялістам. Не вся ук­
раїнська еміґрація політична. А частина, що
вважає себе за політичну еміґрацію, не має ясно
оформлених політичних поглядів на наші по­
літичні цілі, не завше правильно розуміє ф аль­
шиві концепції і трюки, які фабрикує ворог для
впровадження неясностей та баламутства в на­
ше еміграційне середовище.
Питанням боротьби з ворожою агентурою, її
діяльністю, за винятком революційної ОУН,
ніхто не займається на еміграції, що дає воро­
гові можливість далі провадити свою провока-
тивну діяльність. Серед еміграції в перші пово­
єнні роки ворог розшукав своїх людців, які на­
лежали до компартії, були комсомольськими ак­
тивістами й не змінили своїх поглядів. Москва
розшукала тих, які служили в НКВД, міліції,
сексотів довоєнних років. Воєнні події розвива­
лися так, що не один із вищеперечислених кате­
горій людей проти власної волі опинився на емі­
грації.
Також опинилися на чужині спеціяльно вис­
267 лані для розвідчої служби в часи війни. Всі вони
затерлися в еміґраційну гущу, приховуючи своє
дійсне обличчя. Протягом років К ҐБ найшов
можливість заслати в середовище еміґрації, або
завербувати на агентурну службу окремих осіб-
няків з-посеред емігрантів.
Останніми роками, коли Москва свою під­
ривну діяльність супроти української еміґрації
почала активізувати через «Товариство Укра­
їна», К ҐБ почав цікавитися українцями молод­
шого покоління, особливо тими, які народилися
вже на чужині. З вищеописаної аґентурної
справи Печери видно, що вже в перші повоєнні
місяці ген. Молотков одержав доручення при­
ступити до діяльности проти української еміґ­
рації. В той час почалася підготовка аґентів для
висилки закордон у Львівському управлінні
НКҐБ.
Підготовкою і висилкою агентури з Львів­
ського управління НКҐБ займався полк. Кири-
ченко, який був покараний з рук СБ в Західній
Україні. На його місце було призначено ген.
Глушкова, а заступником — підполк. Матвієва.
На сторінці 103 книжки «В боротьбі проти
московської агентури» (Мюнхен, 1980 р.) помі­
щена інструкція ч. 6, видана міністерством дер­
жавної безпеки 26. квітня 1947 року. В тій ін­
струкції вказуються завдання агентури проти
еміґрації. На підставі зібраних протягом деся­
268 тиліть інформацій, які походять безпосередньо
від ворога, треба ствердити, що К ҐБ має широ­
ко опрацьований плян для розкладу й інфіль­
трації еміграції.
Боротьба проти еміграції провадиться двома
напрямними: офіційною пропагандою і конспі-
ративно-аґентурним способом. У пропаганді во­
рог підкреслює, що є дві еміграції: одна чесна,
що втримує зв’язки з совєтськими організація­
ми; друга — це воєнні й політичні злочинці,
проти яких пропаганда вживає різні вигадки та
приписує спорідненість з фашизмом. У пропа­
ганді не розмежовується різниць між політич­
ними самостійницькими середовищами. Всіх їх
називається «буржуазними націоналістами». З
іншого боку К ҐБ у своїх провокаціях і дезін-
формаціях намагається використовувати пар­
тійний поділ.
Головну увагу К ҐБ звертає на ОУНр — бан­
дерівців. При допомозі всіх середників К ҐБ хо­
че викликати проти ОУНр невдоволення, підсу­
ває різні закиди, як — недемократичність, спів­
працю з гітлерівцями; безперебійно провадить
очорнюючу акцію супроти провідних людей, по­
ширює проти них видумані провокації. Пильно
стежить К ҐБ за зв’язками ОУНр з чужинець­
кими організаціями та з політиками західніх
держав. До урядів західніх країн, окремих за­
хідніх політичних діячів К ҐБ через свої пред­
269 ставництва і журналістичні зв’язки передае
спеціяльно препаровані «матеріяли», в яких на-
світлює ОУНр як нацистсько-терористичну
організацію.
Такі саме провокації ворог пускає проти мо­
лодечих українських організацій, зокрема виду­
мує різні «терористичні та шпигунські школи»,
які нібито провадяться в літніх виховних
таборах.
Великі намагання розкладати еміґрацію вид­
но зі сторони «Товариства Україна». В розмовах
з тими, що відвідують Україну, воно заохочує
до творення серед еміґрантів прокомуністичного
руху; воно пропонує молодим людям студіюва­
ти в Совєтському Союзі; пропонує молоді з емі­
грації брати участь у літніх таборах для піоне­
рів в СССР.
Поруч поширених провокацій серед емігра­
ції, К ҐБ постійно застосовує також моральний
та фізичний терор. Час від часу провідним осо­
бам на еміґрації пошта приносить анонімні по­
грози. Такі ж погрози передаються невідомими
особами телефонічно, мовляв, перестань займа­
тися політикою. Також часто К ҐБ шукає ш ля­
ху до членів родини, підсовуючи сфабриковані
«докази» жінці проти чоловіка.
На протязі довшого часу Служба Безпеки
розкрила діяльність ряду агентів, які після то­
го змушені були міняти адреси, а потім і взага­
270 лі зникали. По деякому часі ставало відомо, що
вони тікали до своїх начальників в СССР.
Зокрема широко була розвинена провокація
навколо проф. Віктора Петрова, який у 1949 р.
зник безслідно. В серпні 1957 р. на еміграції
стало відомо, що проф. Віктор Петров живе в
Києві, а ще пізніше — що його нагороджено ор­
деном «Великої вітчизняної війни» першого сту­
пеня за видатні заслуги перед Батьківщиною
(«Український історичний журнал» ч. 9 за ве­
ресень 1969 р. й журнал «Советская архіоло-
ґія» за 1966 р.).
Справа проф. Віктора Петрова може бути
прикладом, на скільки здібна советська агентура
поширити на еміґрації провокацію, на яку зло­
вилися політичні супротивники ОУНр, і ту про­
вокацію поширювали. Служба Безпеки про В.
Петрова мала скупі дані. Але вони дуже багато
говорили самі за себе. Професор В. Петров за­
лишився в живих з-поміж українських неокля-
сиків, яких НКВД зліквідувало разом з проф.
Зеровим.92 Петров від 1938 р. по 1941 рік пра­
цював в Інституті археології Академії наук
СССР. З вибухом війни 1941 р. Петров добро­
вільно евакувався разом із большевицькими
партійними установами до міста Уфа на Уралі.
1,2 НКВД розстріляло також Михайла Драй-Хмару,.
Павла Филиповича, М. Могилянського.
271 Пізніше він був перекладачем при «особом от­
деле» совєтської армії. Не має даних, як Петров
опинився в західніх зонах Німеччини. По війні
він деякий час жив у місті Фюрт біля Нюрнбер­
гу. В Нюрнберзі відбувався процес над воєнни­
ми гітлерівськими злочинцями. З СССР на про­
цес приїздило багато різних людей. З деякими з
них Петров зустрічався. Він сам оповідав своїм
приятелям, що зустрічався з письменником
Юрієм Яновським.
– *
Західні союзники в перші тижні і місяці по
війні намагалися допомагати совєтським репа-
тріяційним місіям насильно вивозити до СССР
колишніх совєтських громадян. Коли військові
коменданти зрозуміли, що договір, підписаний у
Ялті 11. лютого 1945 р., несправедливий (читай
докладніше «В боротьбі проти московської аген­
тури», книжка видана в Мюнхені 1980 р.), то
припинили свою активну допомогу совєтським
репатріяційним місіям. Але УНРРА (міжнарод-
ня допомогова організація втікачам) таки натис­
кала на репатріяцію і в усьому сприяла совєт­
ським репатріяційним місіям. Датою 11. листо­
пада 1946 р. головна квартира УНРРА в аме­
риканській зоні Німеччини видала наказ ч. 199,
підписаний директором Д. Вайттінґом, в якому
доручалося працівникам УНРРА робити тиск
272 на «переміщених осіб — ДіПі», щоб вони виїз­
дили до СССР.
Рівночасно репатріяційні совстські місії до­
помагали московській аґентурі, — збирали дані
про емігрантів, намагалися поширювати прово­
кації, дезінформаційні відомості та провадити
взагалі розкладові акції. У вересні 1951 р. зас­
тупник міністра внутрішніх справ Австрії М.
Ґраф подав до відома, що за даними австрій­
ської поліції, — тільки з Відня, з західніх сек­
торів, викрадено совєтсько-російськими чекіста­
ми близько 500 осіб утікачів.9:1 В 1945-1946 ро­
ках в Австрії чекісти часто перебиралися за
австрійських поліцаїв та під претекстом арешту
забирали емігрантів, яких потім більше ніхто
не бачив. У Відні, Лінці та інших містах заги­
нуло багато українців.
*
Після створення у Східньому Берліні «Комі­
тету за повернення на батьківщину», крім мо­
рального й фізичного терору, з німецьких уста­
нов було викрадено картотеки, в яких були по­
значені дані про емігрантів. Вломи були зроб­
лені в Мюнхені, Розенгаймі й Новому Ульмі.
Німецька газета «Зюддойче Цайтунґ» за 7. лю­
того 1956 р. за даними поліції подала прізвища
93 Брошурка «Организованое покушение на емиг-
раци», СБОНР, Мюнхен, 1956 р.
1Н
273 совєтських аґентів, які за дорученням своїх на­
чальників робили згадані вломи. Керівником
групи вломників був перс Ізмаїл Резай, а його
співробітниками були Федір Галуновський, Вік­
тор Маслов і Петро Карпатський.
В той час, як Москва своєю пропаґандивною
машиною намагалася переконати еміграцію, що
в СССР настали зміни, щоб емігранти скориста­
лися амнестією і поверталися на батьківщину,
то з совєтської зони Німеччини від 1. січня 1949
р. по 31. травня 1956 р. в Західню Німеччину
втекло 1 563 706 осіб. В першій половині 1955
р. місячно на Захід тікало пересічно 17 560 осіб.
К ҐБ підготовляло своїх аґентів, які «тікали» на
Захід і губилися серед маси втікачів.