Московські розвідувальні органи й їхні роз
відники постійно шукають у всіх країнах За
ходу, кого б завербувати із здібних людей для
їхньої шпигунської роботи. Окрему увагу чекі
сти звертають на людей покривджених владою,
невдоволених, невдах, а часто вербують людей
із психічними комплексами. Спеціяльну увагу
звертають чекісти на молодих людей, які захо
пилися комуністичними ідеями й невдоволені зі
свого державного устрою. Не новина, що в кож
ній державі серед молодих людей є невдово
лені, є шукачі нових ідей. Серед такої категорії
молодих людей є такі, що походять з відомих
і впливових родин. Ось така категорія молодих
293 людей спеціяльно «приваблює» московських
чекістів та їхню агентуру.
До такого типу людей належить англієць
Кім Фільбе, батько якого був високим коло-
ніяльним чиновником в Індії. В індійському міс
ті Амбала, де жив Фільбе, народився син, якому
дано ім’я Гаралд Едріян Расел. Але коли син
підріс, то його батько, за кіплінґським героєм,
назвав Кімом. І це прозьвисько Кім прийнялося
та вживалося як його ім’я. У 1929 р. родина
Фільбе повернулася до Англії, де Кім почав від
відувати школу. Він вчився в тих коледжах,
куди приймалося діти англійських аристокра
тів — в Кембрідж та Трін. Майбутній шпигун і
зрадник свого народу був здібним студентом,
але захопився комуністичними ідеями. Там на
нього звернули увагу московські шпигуни і за
вербували до агентурної роботи.
Ставши совєтським шпигуном, Кім Фільбе
зірвав контакти з комуністичним гуртком і став
оминати своїх приятелів, а почав шукати зв’яз
ків з пронацистськими колами. Почав також
співпрацювати з різними газетами. Кім Фільбе
часто їздив до Німеччини й Австрії, де нажив
ряд знайомств. Працюючи тоді у впливовій га
зеті «Тайме», зустрічався також з гітлерівсь
ким міністром фон Ріббентропом. Все це він ро
бив за вказівками московської централі.
294 В Еспанії почалася громадянська війна. Ту
ди Кім Фільбе виїхав як кореспондент
«Таймс»-у й писав прихильні до ген. Франко ре
портажі. Тими статтями Фільбе здобув собі при
хильність фалангістів і ген. Франко особисто
познайомився з Фільбе та нагородив його висо
ким військовим відзначенням. Співпраця з
впливовою газетою «Тайме» та еспанське від
значення зробило шпигунові Кім Фільбе роз
голос та дало змогу поширити свої знайомства
серед політичних і військових кіл.
У 1940 році московська розвідча централя
наказала своєму шпигунові К. Фільбе, щоб він
поступив на працю в англійській таємній службі
«Інтелідженс Сервіс». І Фільбе став аґентом
московської служби в апараті «Інтелідженс
Сервіс». Треба припускати, що московські на
чальники допомагали своєму шпигунові, бо він
дуже швидко почав робити собі кар’єру. Він був
заступником начальника східнього відділу. В
1947 р. англійська таємна служба вислала К.
Фільбе до Стамбулу (Туреччина), де він був
резидентом розвідки. В 1949-1951 рр. Кім Ф іль
бе був головою спеціяльної місії для співпраці
англійської розвідки з американською, яка тоді
щойно почала організуватися для ширших
форм діяльности.
Треба мати на увазі політичне положення
тих років. Напруження між західніми держа
295 вами й червоною Москвою постійно збільшува
лося. Почалася холодна війна, яка кожної хви
лини могла перетворитися в гарячу. ЗСА стали
лідером західнього некомуністичного світу. Тво
рилися військові бльоки, як НАТО, СЕАТО, а
на сході Европи — «Варшавський пакт».
У ЗСА на той час московська стара еміґра-
ція була ще дуже сильною. Та «стара емігра
ція» почала проявляти велику активність. Такі
діячі, як А. Керенський, Ніколаєвський, та
інші передбачали можливість війни. Вони
при допомозі своїх приятелів та своїх людей,
які були в державному апараті ЗСА, почали
творити комітети, які в майбутньому мали б
стати урядом «Росії», щоб далі зберегти імперію.
На допомогу Керенським поспішали натуралі
зовані люди, які мали вплив в уряді ЗСА, як
Дон-Левін, або адмірал Сержант та інші. Вони
творили за американські доляри різні КЦАБи,
МАКЦи, за одну ніч по десяткові «політичних
партій». . .
На Україні велася жорстока війна, яку про
вадила кровожерна Москва проти ОУН і УПА.
Всім прихильникам Московської імперії було
видимим, що концепція створення національних
держав е останнім цвяхом у домовину гнилої
Росії. В цій боротьбі провідне місце займають
українці. В Україні ведуть відверту війну про
ти московського окупанта, а на еміграції укра
296 їнці також відстоюють створення національних
держав, і стали провідною силою в Антиболь-
шевицькому Бльоці Народів — АБН. Москов
ські неділимці зі своїми прихильниками бачи
ли головного ворога в ОУН, а зокрема в особі
Провідника С. Бандери. Тут білі й червоні мос
калі йшли спільно проти бандерівців. Вони пи
сали різні вигадки та провокації, якими заки
дали державні установи в ЗСА, а розвідчі від
діли зокрема. Американський розвідчий апа
рат тоді мав у своєму складі ряд осіб московсь
кого походження, а всі ті фальш иві й прово-
кативні звіти проти Бандери та бандерівців брав
поважно й на них орієнтувався. Московський
агент К. Фільбе зі своєї позиції ті фальш иві й
провокативні звіти оцінював, поширював по мі
ністерствах і все робив так, щоб шкодити укра
їнцям, які боряться за свою державну незалеж
ність.
Кім Фільбе довгі роки, як зрадник свого (ан
глійського) народу, працював проти інтересів
Англії й приніс величезну шкоду поневоленим
народам, а українцям й албанцям зокрема. Ко
ли англійська контррозвідка почала підозрю
вати Фільбе в зраді, він мав щ астя втекти до
Москви. В 1980 р. він видав у Москві книжку
під назвою «Моя таємна війна». Уривок з тієї
книжки Фільбе помістила московська газета
297 «Нєдєля» (ч. 32/1064/1980), який подаємо в пе
рекладі на українську мову з російської.
«Було в нас чимало сутичок з приводу різ
них російських еміґраційних організацій, про
що мова буде нижче. Була мова, наприклад, про
народньо-трудовий союз (НТС), якого недавно
спіткала сумна слава з приводу справи Джерал-
да Брука; про українських націоналістів Степа
на Бандери — любимчика англійців. ЦРУ, як і
СІС, зі шкіри вилазило, прагнучи використати
найперспективніші еміґраційні угруповання у
таких ж е цілях, в яких СІС використала Ж ор-
данія. Не зважаючи на те, що англійці прова
дили вперті ар’єргардні бої, намагаюичсь збе
регти свої позиції в тих угрупованнях, з яки
ми вони давно співпрацювали, все ж американці
поступово витискували їх із цієї сфери діяль-
ности. Доляр був надто могутнім . . .
Найдавнішими були розбіжності відносно
України. Ще до війни СІС підтримувала кон
такт із Степаном Бандерою, українським націо
налістом профашистського напрямку. Після вій
ни ця співпраця мала дальший розвиток. Та бі
да полягала в тому, що, хоча Бандера був ве
ликою «шишкою» серед еміґрації, його твер
дження про наявність у нього великої кілько
сте прибічників у Совєтському Союзі ніколи
серйозно не перевірялись; були лише негативні
приклади, тобто які показували, що ніяких при
298 бічників не має. Перша група агентів, яку ан
глійці наділили радіопередавачем та іншими
таємними засобами зв’язку, була спрямована на
Україну в 1949 році й — зникла. Наступного
року післали ще дві групи, та про них так са
мо не було ані слуху, ані духу. Тим часом аме
риканці почали серйозно сумніватися відносно
корисности Бандери Заходові. Невдачі засла
них англійцями груп, природньо, не розвіювали
цих сумнівів.
Напади американців на співпрацю між Бан-
дерою і СІС стали особливо гострими в 1950 ро
ці, і, працюючи в ЗСА, я потратив багато часу
на передавання в’їдливих послань з Вашінґтону
в Лондон і назад відносно порівнювальних вар
тостей різних маловідомих еміграційних груп.
ЦРУ висунуло три серйозних заперечень проти
Бандери як союзника. Його скрайній націона
лізм із фашистівським відтінком був перепо
ною, яка заваджала Заходові провадити підрив
ну роботу в Совєтському Союзі з використанням
осіб інших національностей, наприклад, росіян.
Також твердили, що Бандера корінням сягає в
стару еміграцію і не має зв’язків з новою, «реа
лістичнішою» еміграцією, з якою американці
наполегливо загравали. Нарешті, його безпосе
редньо обвинувачували в антиамериканських
настроях.
299 У 1951 році, по кількох роках впертої праці,
ЦРУ все ще мало надію післати на Україну сво
го «політичного» представника з трьома поміч
никами для налагодження контакту з «рухом
спротиву». ЦРУ навіть нашкрябало резервову
групу з чотирьох осіб, щоб післати її на випа
док, якщо перша група безслідно зникне.
Щоб перебороти англо-американські розбіж
ності з приводу України, ЦРУ наполягало на
відбутті широкої конференції з СІС. Ця кон
ференція відбулася в Лондоні в квітні 1951 ро
ку. На моє здивування, англійська сторона зай
няла тверду позицію і рішуче відмовилась ви
кинути Бандеру за борт. Все, чого вдалося осяг
нути й що було прийняте з неприхованим роз
дратуванням американською стороною, — це
рішення знову розглянути згадане питання на
ступного року в кінці сезону, сприятливого для
скинення легкоспадунів. Мали надію, що до то
го часу в розпорядженні сторін буде більше
фактів. Протягом місяця англійці скинули три
групи по шість осіб у кожній. Літаки відлітали
з летовища на Кіпрі. Одну групу скинули між
Львовом і Тернопілем, другу — недалеко від
верхів’я Пруту, біля Коломиї, і третю — в ме
жах Польщі, коло початків Сяну. Щоб уник
нути дублювання та перекриття районів, ан
глійці й американці обмінювалися точною ін
300 формацією відносно часу та географічних коор-
динатів своїх операцій. Не знаю, що трапилося
з цими групами. Та про це, мабуть, нетяжко
догадатися.
Років через вісім я прочитав про загадкове
вбивство Бандери в Мюнхені в американській
зоні окупації Німеччини. Може бути, незважа
ючи на відважні виступи англійців в оборону
його, останнє слово в цьому ділі сказало ЦРУ…»
Зрадник англійського народу і шпигун мос
ковських імперіялістів пише дуже обережно й
натяками про злочини, які він зробив. Натомість
московська пропаганда намагається ОУН і Про
відника Бандеру показати як чужинецьких
аґентів-шпигунів. К ҐБ докладно знає, що в бо
ротьбі за визволення свого народу українські
патріоти шукають союзників і будуть шукати,
та для своїх цілей будуть використовувати всі
нагоди й можливості. Большевицького ватажка
Улянова-Лєніна німецький генеральний штаб
під час війни з царською Московщиною перевіз
із Ш вайцарії до Швеції в запльомбованому ва
гоні. Лєнін отримав від кайзерівської Німеччи
ни кількадесять мільйонів марок на розбудову
комуністичної партії.
Випадок з московським шпигуном Фільбе
нас вчить, щоб ми були обережними, бо Мос
ква своєю агентурою і дезінформацією нам
301 шкодить також через інші народи і держави.
Московський шпигун Кім Фільбе рівночасно
поширює дезінформацію, де він пише нібито
про «загадкове» вбивство Бандери. Він намага
ється кинути підозру на американське Цен
тральне Розвідувальне Управління. Після суду
над аґентом К ҐБ Сташинським ні для кого ні
чого не має загадкового в справі вбивства Бан
дери. Аґент К ҐБ Сташинський виконав злочин
на доручення ЦК КПСС і за цей злочин був
нагороджений урядом СССР орденом «Черво
ного прапору».
Одно завдання повинно зробити американ
ське ЦРУ, — переглянути свої звіти, що їх ро
бив Фільбе (аґент КҐБ) з московськими імпе-
ріялістами з метою дезінформації проти рево
люційної ОУН.
Літературне місто - Онлайн-бібліотека української літератури. Освітній онлайн-ресурс.
Наступна: Жорстока війна