Після окупації України московськими імпе-
ріялістами український народ не припинив вій­
ни з Москвою. Доказом цього є мільйони жертв
українського народу, повстанська боротьба на
Придніпрянській Україні, судові процеси, штуч­
но витворений голод 1932-33 років, розстріли
десятки тисяч українців. Московський імперія-
лізм нищить усе, що по змісту і духові є націо­
302 нальним. Щоб необізнаних впровадити в блуд,
він створив параван з колаборантів, що називає
українським урядом та виховує для себе янича­
рів. Ворог нищить наших патріотів не тільки
Голод в У країні 1933
в Україні, але й на чужині: Петлюра, Конова-
лець, Бандера. В останньому півстолітті пере­
брала на себе боротьбу ОУН і УПА. В бою з
ворогом загинув головнокомандувач УПА ген.
Ш ухевич-Чупринка і сотні тисяч провідних та
рядових вояків. Ж ивими в руки ворога попали
не тільки рядові, але й провідні люди, як В.
Кук-Коваль, Галаса, Степаняк, Дужий і інші.
Згадані попали до рук ворога, який їх не вва-
303 Голод — Х арків 1933 жав за полонених чи за політичних в’язнів, ли­
ше за злочинців, над ними знущався і вимагав
від них вимушених заяв і намагався їхніми ус­
тами робити свою пропаґанду. Московські ме­
тоди по відношенню до українських патріотів
відомі.
Провід революційної ОУН вислав з еміґрації
на Україну ряд людей з різними завданнями:
одних для підпільної праці, других — як зв’яз­
кових. Багато з тих висланих загинули, а деякі
з них попали ворогові в руки. Ворог, маючи в
руках членів ОУН, які постійно були на Украї­
ні і воювали проти окупанта, судив їх високими
вимірами кари, а тих, що заломилися, старав­
ся використати для пропаганди й ідеологічної
боротьби внутрі своїх границь. Тих людей мос­
ковська преса не представляла чужинецькому
світові. Для Москви це було й є незручним, бо
саме ці люди та боротьба, в якій вони брали
участь, є доказом, що український народ бо­
реться за свою національну й державну неза­
лежність. Натомість членів ОУН, які були на
еміґрації і пішли на Україну, московська про­
паганда використовує постійно і їх представляє
як шпигунів капіталістичних агресорів. В бо­
ротьбі з московськими наїзниками члени ОУН і
УПА добре пізнали всі методи, які застосовує
ворог проти них. Тому вони, попавши в безви­
хідне положення, в цій боротьбі самі собі від-
20
305 Голод — ідуть за хлібом
3
0
6 бирали життя, бо знали, що, наколи попадуть
в руки живими, ворог буде їх мучити, торту-
рувати та застосовувати до них хемічні препа-
ген. Р. Ш ухевич-Ч упринка
рати, щоб зломити їхню волю, а тоді викори­
стовувати їх для своєї пропаганди. Сьогодні
ніхто і ніде в світі не вживає таких підступних
і рафінованих методів, як їх вживає КҐБ. Ряд
тих, що попали в руки ворогові, знайшлися в
307 таких умовах, що не було виходу. Знаємо про
випадки, що ворогові в руки попадали підпіль­
ники заґазовані. Ворог через провокаторів за-
троював харчі, призначені для людей. Він вж и­
вав методів, яких на Заході мирним людям тяж ­
ко зрозуміти. Проводові революційної ОУН ві­
домо ряд випадків, в яких члени попали в ру­
ки і ворог їх заломив.
Використовуючи ці методи сьогодні, ворог
показує свою слабість, а не слабість цієї ідеї,
за яку ці люди боролися і терпіли довгі роки.
Тих людей, що ворог довгі тижні й місяці тор-
турував, уважаємо нещасними жертвами, що
боролися за українську державну й національ­
ну незалежність і не могли вмерти в цій бо­
ротьбі. За час панування червоно-московських
імперіялістів знищено десятки мільйонів лю­
дей. Цим питанням, скільки знищено народу,
займалося ряд дослідників і вчених різних кра­
їн і їхні досліди в загальному без значних роз­
ходжень. Українська газета, що друкується в
Лондоні «Українська Думка» з 21 грудня 1967
р. на підставі французької й бельгійської пре­
си в замітці «Ж ахлива статистика» подає такі
дані знищення людей: громадянська війна 1917
року принесла 4.500.000 жертв. Голод, спричи­
нений червоно-московською владою в рр. 1921-
22 — 6.000.000, загинуло внаслідок терору ЧК в
308 Розкопані могили ж ертв НКВД — Вінниця рр. 1917-23: інтелектуалі 160.000, урядників,
міщан, офіцерів, солдатів та жандармів 790.000.
священиків 40.000, селян і робітників 1.300.000;
наслідком терору ЧК і ҐПУ в рр. 1923-30 —
2.050.000, під час голоду (в Україні) 7.000.000,
розстріляні під час колективізації 750.000, роз­
стріляні в рр. 1933-37 — 1.600.000, розстріляні
в рр. 1937-38 — 635.000, знищено членів КПС
340.000, розстріляні військові команди 30.000,
розстріляні в рр. 1938-47 — 2.748.000, загинули
в концентраційних таборах та тюрмах
21.000.000. Сумарна кількість жертв виносить
48.943.000. В цій макабричній статистиці не по­
дано кількости вбитих під час різних воєн (фін­
ляндська, совєтсько-німецька, японська).
Московська урядова пропаґанда старається
представити успіхи, здобуті за роки комуно-
большевицького панування, старанно промовчу­
ючи десятки мільйонів знищених людей.
Німецька Федеральна Республіка, яка роз­
в’язала соціяльні питання без кровопролиття
клясової боротьби за допомогою уложених
демократичних законів, переговорами, страй­
ками, узгідненнями. Москва намагалася і тут
пропагувати клясову боротьбу, яку нарід від­
кинув. Комуністи в Німеччині не спроможні в
цій ситуації якого небудь впливу.
Коли читаємо подані числа знищених людей
в цілому СССР, то знаємо, що половину цих
310 жертв творять наші брати по крові — україн­
ці, які загинули від ворога в першу чергу тому,
що не хотіли бути рабами. Від 1944 р. до 1 січня
1947 з Львівської переселенчої тюрми було ви­
везено в глибину СССР 1.400.000 людей, засу­
джених на 10-20 років ув’язнення, засуджених
до 10 років ув’язнення вивезено в північні про­
стори СССР понад 2 мільйони.“4 Які б не були
осяги червоних москалів, здобуті за час їхньої
влади, то знищення 50 мільйонів людей є до­
казом, що ця влада злочинна і неморальна.
Московська пропаганда ніколи не подавала
числа знищених людей, за вийнятком подання
числа знищених членів партії. Ж урнал ЦК
КПСС «Партийная жизнь» з 7 жовтня 1976 пові­
домила, що тільки за тих п’ять років розстрі­
ляно чи померло на засланнях 798.072 членів
партії».
*
КҐБ веде безперервно й регулярно спосте­
реження за кожним громадянином в СССР і все
занотовує в своїй оперативній картотеці. На
еміграції К ҐБ робить таке стеження за політич­
ними, громадськими і церковними та наукови­
ми діячами. На випадку потреби К ҐБ заряджує
!І4 «Шлях Перемоги» 25. 5. 1958 р.
311 «оперативну розрібку» з застосовуванням усіх
можливих середників. Під спостереженням К ҐБ
в СССР є також усі партійні й державні діячі,
не зважаючи на їхнє становище. Лише високих
діячів партії й уряду спостерігають вищі чини
КҐБ. В кожному підприємстві є «особі отдели»,
які збирають дані про всіх осіб, пов’язаних з
підприємством. Ці «ОО» є відділи КҐБ.
Крім того, що К ҐБ слідкує за всіма грома­
дянами, президія Верховної ради СССР видала
26 липня 1966 р. указ № 597 для міліції, щоб
вона наглядала за всіма особами, яких звільне­
но з тюрми чи концтаборів.
Московська імперія держиться при допомозі
апарату терору Ч К -К ҐБ та брехні й ошуканст­
ва, що криється під назвою пропаґанда. Це є
невід’ємні елементи московської духовости, що
має своє коріння в сивій давнині. Александр
Пушкін в «Капітанськая доч» в розділі «Оса­
да ґорода» писав, як генерал царської армії го­
тувався до бою з Пуґачовим та пояснював свою
тактику: «двіженіє оборонітєльноє іли насту­
пательное». Генералові дали пораду, що треба
ще застосувати «двіженіє підкупатєльноє». Під-
купєтво, ошуканство панувало згори на доли­
ну в партійних та державних діячів і великою
мірою поширилося на населення.
312 Для прикладу наведу, що Л. Брежньов в
квітні 1964 р. на відзначенні 70-ліття Хрущова
був на чолі делегації і вітав Н. Хрущова сло­
вами «Дорогий, Ваше героїчне м инуле. . . Ваші
діла …» Потім тричі цілував Хрущова. Але в
жовтні того ж самого року Брежньов підступ­
ною змовою повалив Хрущова та зайняв його
пост. Пізніше Брежньов так само цілував Дуб-
чека, першого секретаря чеської компартії, Ше­
леста — першого секретаря ЦК КП України,
Підгорного — голову Верховної Ради СССР. По­
тім зі всіма, як з невигідними зробив так само
як з Хрущовим. Леонід Брежньов написав спо­
мини. В спогаді «Малая земля» він пригадує час,
як Гітлер з Сталіном заключили договір. Бреж ­
ньов пише, що цей договір забезпечував необ­
хідну «передишку» і давав час для підготовки
обороно-спроможности СССР. Тільки не всі ро­
зуміли цього. На засіданні один з лекторів на
прізвище Сахно запитав: «Товариш Брежньов,
ми повинні пояснювати про ненапад, чи це є се­
рйозне? А як хтось не повірить, чи вважати,
що він веде провокаційні розмови? Нарід так
мало вірить». Брежньов на це питання відповів:
«Обов’язково треба пояснювати до того часу,
«аж з фашистської Німеччини не останеться ка­
мінь на камені». Треба підкреслити, що в Мос­
кві сьогодні так само думають про всі із захід-
313 німи державами і Америкою зроблені договори і
будуть їх пояснювати в такому розумінні. Ду­
же потрібно, щоб всі політики докладніше слід­
кували за висловами Брежнєва і всіх москов­
ських вождів та пізнавали їхню духову наста­
нову.
Після смерти Сталіна прийшло до жорстокої
боротьби за владу, в якій першою фізичною
жертвою став головний терорист маршал Берія.
Берія мав шанси стати на місце Сталіна, але
проти нього стали об’єднано всі партійні вожді
і військові маршали. Потім прийшло до бороть­
би між тими, що зліквідували Берію. Хрущов
при допомозі маршала Ж укова усунув старих
діячів, назвавши їх антирадянською групою
— Малєнков, Молотов, Булґанін, Каґановіч і
Шепілов. Після ліквідації Берії апарат НКВД-
Н К ҐБ був дуже послаблений і над ним встанов­
лено партійний контроль. У цьому часі ще не
була зовсім закінчена боротьба за владу і кож ­
ний з претендентів на найвищий пост боявся за
свою голову і числився з тим, що котрийсь з них
зможе знайти опертя в чекістів і зробити в пар­
тії таку чистку, як це зробив був Сталін.
Після того, як Брежньов усунув Хрущова,
він почав закріплювати свої позиції. В травні
1967 р. з головства К ҐБ усунено В. Сємічасноґо,
а на його місце поставлено довіреного Л. Бреж-
314 ньова Юрія В. Андропова. На міністра внутріш­
ніх справ Брежньов поставив також свого дові­
реного з давніх часів Щелкова. В 1977 р. Андро­
пова і Щ елкова іменовано генералами армії. Ан­
дропов і Щелков мешкають разом з Брежньо-
вим в одному будинку в Москві на Кутовському
проспекті. Юрій Андропов став членом політбю-
ра і найближчим співробітником Брежньова.
Апарат К ҐБ почав набирати згори в долину
впливів і поширив свою діяльність. У липні
1978 («Правда» з 6 липня 1978) Верховна рада
СССР винесла постанову такого змісту: «Пере-
іменувати Комітет Державної Безпеки при Раді
Міністрів СССР в Комітет Державної Безпеки
СССР». К ҐБ перестав бути при раді міністрів і
тим перестав бути підзвітним раді міністрів. Те­
пер шеф К ҐБ Ю. Андропов підлягає безпосе­
редньо тільки Брежньову. Для К ҐБ не є зобо­
в’язуючі закони й конституція СССР. Для осяг­
нення поставленої мети К ҐБ застосовує всіх
прийомів і користується кримінальними мето­
дами для знищення невигідних людей. Останні
роки принесли дуже багато доказів про ф аль­
шиві акти оскарження, замикання інакшедума-
ючих до психіятричних лікарень і т. д. К ҐБ має
контроль над усіма ділянками життя в СССР.
Все, що має відношення до зовнішнього світу,
мусить проходити через КҐБ. На закордонному
315 відтинку К ҐБ для своїх цілей використовує мос­
ковську режимну церкву.
1948 р. видано в Москві книжку «Митропо­
лит Ніколай, Слова і речі», в якій читаємо: «Го­
ловне, що Православна Русская Церква зробила
в роки війни — це те, що вона показала всьому
світові свою єдність зі своїм урядом». Отже не
єдність з віруючим народом, а з атеїстичним
урядом. Для партії й уряду церквою в СССР ке­
рує окремий відділ КҐБ. Він використовує цер­
кву в усіх країнах на Заході для акцій зовніш­
ньої політики в користь СССР.
Відомо, що К ҐБ і головне розвідочне управ­
ління для розвідочної і провокативної діяльно­
сте використвує всі офіційні совєтські пред­
ставництва. Подамо голоси преси за перший
квартал 1976 р. Американський журнал
«Тайме» подав, що в маленькій країні Люксем-
бурґ посольство СССР удержує 36 дипломатів,
а 12 з них — це робітники К ҐБ і головного роз-
відочного управління. Газети «Орор» і «Нувель
Обсервер» подали, що в Парижі під маркою
дипломатів члени совєтського посольства Іван
Кисляк і Ніколай Свдокімов є офіцерами К ҐБ і
розбудовують шпигунську мережу у Франції, а
військовий аташе генерал-майор Сєрґєй Запал-
кін є аґентом совєтської військової розвідки.
Голляндська газета «Де Телеґраф» (Амстердам)
316 подає, що в Голландії 60 робітників К ҐБ прихо­
вують свою діяльність дипломатичним пашпор-
том. Данська газета «Берлінґске Гіденне» по­
дала, що в Данії здемасковано 5 совєтських дип­
ломатів, які займалися шпигунством і їх вида­
лено з країни. Італійська газета «Европео» по­
дала, що совєтські дипломати Борисов, Само-
хвалов, Федякін і Кохнов є офіцерами К ҐБ та
займаються в Італії шпигунством.
В Німецькій Федеральній Республіці 2 люто­
го 1976 перша програма телебачення передавала
фільм під назвою «Московське шпигунство в
Німецькій Федеральній Республіці». Це був до­
кументальний фільм, який показував совєтсь­
ких дипломатів, які намагалися вербувати нім­
ців для шпигунської роботи. Члена совєтського
посольства Сєрґсєва сфотографовано з молодим
лікарем Генцелем, якого вербував до агентурної
роботи.
В цілому світі став широко відомим скандал,
що в вересні 1971 р. англійський уряд зажадав
від уряду СССР забрати з Англії 105 совєтських
шпигунів, які ховалися за дипломатичні паш-
порти. В кожній країні, де живуть українці й
інші народності з сьогоднішньої території СССР,
є совєтські дипломати, які ведуть підривно-роз-
відчу діяльність проти еміграції.
К ҐБ звертає окрему увагу на Німецьку Фе­
деральну Республіку. Німецькі органи охорони
317 Конституції (Ферфассунґсшуц) і поліція роз­
крили кілька сотень совстських шпигунів, а се­
ред них близько сотні совстських громадян, по­
ловина яких була дипломатами. У всіх країнах
Европи, Африки й Америки К ҐБ розбудував ве­
личезну мережу своїх шпигунів і також окремі
групи аґентів з призначенням до терористичних
акцій і саботажів. Московські імперіялісти роб­
лять послідовну підготовку до загарбання світу.
На протязі років до західніх країн перейшло
після другої світової війни ряд високопоставле­
них чекістів та офіцерів військової розвідки.
Вони виявили дійсні цілі московського уряду.
Західні держави знають до чого змагає Мос­
ква, але наївність західніх політиків та брак рі-
шучости сприяє московській аґентурі. Це неви­
дима війна, яку провадить К ҐБ проти країн З а­
ходу. Вона коштує Москві мільярди рублів. А
чи це потрібно?
Не один український емігрант старшого віку
забув, як він вдома на Україні неспокійно спав.
Кожної ночі ворожа поліція могла його розбу­
дити, зробити в хаті трус і його арештувати.
Українці, вроджені на чужині, навіть не мо­
жуть собі уявити про нічні арешти й обшуки
і що таке взагалі можливе. Також не кожний
політичний емігрант звертає увагу на діяль­
ність московської аґентури К ҐБ, яка змагає до
318 завалення організованого життя української на­
ціональної еміграції. К ҐБ мріє про те, як би йо­
му пропхати своїх людей до керівництва укра­
їнського організованого ж иття на еміграції, ін­
фільтрувати організації і тоді робити замішан­
ня, провокації та зробити еміґрацію нездібною
до творчої праці. На еміграції часто буває так,
що деякі діячі майже не думають про діяль­
ність ворога. Вони неспроможні бачити такої
діяльности, але натомість вони вбачають ворога
в політичному противникові. Про це докладно
знає К ҐБ і шукає доріг, щоб допомогти в поши­
ренні ворожнечі.
Ворожа діяльність проти еміграції така на­
явна, як і пляни Москви по відношенню до за-
хідніх держав, а зокрема до Америки. За пля-
нами ЦК КПСС К ҐБ при допомозі різних аґен-
турно-диверсійних сил, з лівими групами, які
ідеологічно стоять близько до комуністів, веде
роботу, щоб розкладати суспільства тих держав,
деморалізувати, ширити провокації, дезінфор­
мувати. Москва провадить подвійну політику.
І. Офіційна політика, в якій настирливо аґ-
ресивно накидається західнім державам свою
думку, поширюється власні впливи в Африці,
Азії, Південній Америці, всюди піддержується
опозиційні рухи з метою послаблювати і ком-
промітувати законні уряди. Заключується різні
319 договори й їх використовується для скріплення
внутрішнього стану, СССР, як вигідна торгівля,
кредити, користається з технічних винаходів і
виробів, на які вони самі неспроможні. Москва
респектує договори так довго, як вони є для неї
корисні.
II. Провадить у кожній країні підпільну ді­
яльність, яку організує і керує К ҐБ, творить
шпигунські мережі, приготовляє диверсійні і те­
рористичні групи. В кожній країні, в якій за­
боронена компартія, Москва допомагає підпіль­
но розбудовувати партію. Окремо йдуть нама­
гання інфільтрувати і взяти під свій вплив ліві
групи. Тут часто офіційно виконує свою ролю
московська режимна церква. В цій підривній
роботі К ҐБ не зупянється перед нічим. Щоб ма­
ти успіх, вживається всіх методів: підкупство,
шантаж, фізичне знищення противника. В мос­
ковському стратегічному пляні є накреслена ме­
та розколювати, деморалізувати й ослаблювати
законні уряди, а потім викликати внутрішні за­
ворушення та прийти з допомогою й ставати в
ролі визволителя. Правда, що не все так вихо­
дить, як ЦК КПСС плянує й проводить в ж ит­
тя. Вони мають провал за провалом і невдачі на
різних відтинках. Однак вони не міняють стра­
тегічного пляну, а намагються його проводити
в життя, намагються лише удосконалити так­
тику.
320 Для української еміграції, а її діячів зокре­
ма потрібно слідкувати за аґентурною діяльніс­
тю ворога і ставити справи так, щоб ворожа ді­
яльність не знайшла в нас для себе ґрунту, а
агентура К ҐБ була ізольована від творчих сил
нашої еміграції.