Наприкінці 14 століття більшість україн¬ських земель належали до складу Речі Посполитої. Козаки того часу — мешканці степів — вели кочовий і військовий спосіб життя, здобували собі засоби до існування за допомогою війни і різноманітних промислів (полювання, рибальства, пізніше торгівлі та землеробства). Ці люди брали участь у вій¬ськових походах, входили до складу вій¬ськових загонів чи надвірної охорони замож¬них людей (шляхти, торгівців), служили у військах різних держав, зокрема Речі Поспо¬литої, у деяких випадках нападали на панські маєтки та купецькі каравани. Але вже в 15 столітті степові області України стають при¬датними для ведення землеробства, і шляхта Речі Посполитої починає вимагати привілеїв на землі у цьому регіоні. Утворюються величезні маєтки, які вирощують зерно для експорту в Європу, посилюється тиск на на¬селення, і велика кількість людей іде далі в степи, поповнюючи склад козаків.
Гуртуючись, вільні люди влаштовували тимчасове житло, вели спільне господарство: збирали мед диких бджіл, вичиняли шкури, в®лили м@со та рибу. На початку зими втікачі поверталися до своїх домівок.
У степах козакам не раз доводилося всту¬пати в сутички з татарами, які використову¬вали Дике Поле як пасовище для своїх табунів. У ті часи багато козаків гинуло і по¬трапляло у полон, але і козаки били татар, відбираючи у них зброю і худобу, яку ділили між собою порівну.
У першій половині 16 століття
кількість козацтва ставала все
більшою, і з напіввійськового
промислу воно перетворювалося
на окремий стан тогочасного
українського суспільства. Виро-
блялися і встановлювалися
військова організація,
адміністративний устрій,
закони і звичаї. Не раз
козацтво починало по-
встання проти
національного та
релігійного гніту
шляхетської Польщі. Зі свого
боку Польща використовувала
козаків як військову силу для
захисту від нападів татар
і турків, задля чого з козаків
було утворено реєстрові полки,
що перебували на військовій
службі у польської держави.
У 16 столітті основним центром
розселення козацтва стало Запорож-
жя, або Низ (територія поблизу
Дніпровських порогів). Звідси і на-
зва козаків — запорозькі, або низові.
Козаки заснували укріплені поселення — Січі. А в се¬редині цього ж століття відбулися перші походи козаків на турецькі міста. За свою службу козаки звільнялися від податків, отримували землю та ще й користувалися судовим імунітетом. Тоді ж було вперше передано ко¬закам клейноди та дано у володіння місто Трахтемирів із Зарубським монастирем, який став першим лікар¬няним закладом для поранених у боях козаків.