Ювілейна монета, виготовлена на честь князя Дмитра Вишневецького
козаки не давали спокою турецькій залозі Очаківської фортеці, здійснили ряд походів на Очаків, Аккерман, Іслам-Кермен. А в 1553 році Вишневецький із невеликим підрозділом коза¬ків з’явився у Стамбулі, де спробував домови¬тися із султаном, щоб той припинив напади та¬тар на українські землі. Перемовини результату не дали, однак князь виїхав із турецької сто¬лиці з великими почестями й особистими да¬рунками від Сулеймана II. Але Вишневецький не збирався відмовлятися від ідеї загнуздати Кримське ханство. Повернувшись, він почав шукати нового союзника в боротьбі з татарами і незабаром домовився про спільні дії з мо¬сковським царем Іваном IV Грізним. Байда по¬требував грошей на будівництво кам’яної фортеці, допомоги зброєю та людьми. Іван Грізний охоче погодився підтримати Вишне¬вецького; навесні 1556 року московський уряд
організував похід проти криму. иоєд- вернувся в Україну. Не витримав-
нані війська захопили Іслам-Кермен та Очаків. Саме тут Байда вперше ви-користав нову тактику штурму воро-жих замків одночасно із суші й моря.
Шістьсот українських кіннотників та козацькі «морські піхотинці» з 18 ча¬йок не залишили захисникам фортець шансів відбити напад. Через півстоліття цією ж тактикою скористалися коза¬цькі гетьмани Самійло Кішка та Петро Конашевич-Сагайдачний.
Козаки безпечно дісталися Черкас, а Сигізмунду II знову довелося
цької фортеці. Девлет-Гірей спочатку вирішив до-
мовитися з нахабою-князем і навіть запросив
його до себе на службу. Вишневецький відповів,
що не вважає хана ні другом, ні союзником, тож
у січні 1557 року Девлет-Гірей спробував захо-
пити фортецю на острові Мала Хортиця. Після
24 днів облоги татари зазнали нищівних втрат
і змушені були відступити.
Улітку 1557 року, доки Байда вів перегово-
ри з можливими союзниками, Девлет-Гірей за
допомогою турецького і молдавського військ
знову оточив дніпровську твердиню. Після
тривалої облоги у фортеці скінчився провіант,
і козаки покинули свою «столицю» і подалися
Дніпром до Черкас. Розлючені татари зруйну-
вали ненависний замок.
Залишившись без підтримки, Дмитро Виш-
невецький наприкінці 1557 року прибув до Мо-
скви і склав присягу «на вічну службу». У 1558
році князь-гетьман на чолі величезного союзного
московсько-козацького війська вирушив у похід,
узяв штурмом Перекоп й увірвався в Крим. Про-
тягом 1559—1560 років він здійснив ще кілька
нападів на фортецю Азак, а в 1562 році заклав на
Монастирському острові, одразу за Дніпровими
порогами, нову козацьку фортецю.
На той час українські землі вже не цікавили
московського царя, який прагнув здобути вихід
до Балтійського моря. Тому Вишневецький по-
організував похід проти криму. иоєд- вернувся в Україну. Не витримав-
ши краху своїх сподівань, ще далеко не старий і міцний тілом князь- гетьман тяжко захворів та, ще не одужавши, погодився прийняти пропозицію стати молдавським го-сподарем. У Молдавії Вишневець- кого разом із наближеними козака¬ми захопили у полон і відправили до Стамбулу. Там, після довгих ка-тувань, усіх полонених скинули з високої башти. Саме тоді народи-лася легенда, згідно з якою побра-тими Байди миттю загинули, а він сам зачепився ребром за гак, що стирчав із стіни, і в такому стані провисів ще три дні, без упину лаю-чи турків і їхню віру. Нарешті один з охоронників не витримав такого знущання і застрелив князя з лука. Ця легенда лежить в основі широко відомої української народної думи.