Зародком нової української державності —
козацької — на рубежі 16—17 століть стала
Запорозька Січ. їй були притаманні майже всі
ознаки республіки: власна територія, система
виборних органів влади, правові звичаї, військо.
Вищим законодавчим органом Січі вважалася
Січова Рада. Вона вирішувала найважливіші
питання внутрішньої політики: проводила роз­
поділ земель, угідь та рибних ловищ, чинила суд
за тяжкі злочини. Загальна (військова) Рада
проходила на Січі два-три рази на рік. На Ра­
дах також обирали козацький уряд.
В адміністративно-територіальному відно­
шенні Запорозька Січ поділялась на паланки
(округи) на чолі з полковниками. Умови прийо­
му до Січі передбачали вірність православ’ю,
уміння володіти зброєю, дотримання тради­
цій товариства, відсутність сім’ї. Жінок на
Січ не допускали. Одружені козаки жили в
прикордонних із Січчю районах — зимівниках.
Символом влади військової старшини були
прапор, булава, печатка, бунчук, литаври та
пірнач. Усі разом вони звалися клейнодами,
тобто військовими відзнаками та символами
влади одночасно. До прапора козаки ставили­
ся як до святині.
Запорозька Січ стала єдиним місцем, де селяни
та міська біднота знаходили притулок і за­
хист від феодального та національного гніту.
Січ була оплотом волелюбності українців,
звідси розходилися хвилі народних повстань
проти панування шляхетської Польщі, а пізні­
ше і проти ненависного кріпацтва. У 17 сто­
літті Запорозька Січ перетворилася на по­
літичний центр України.
Невдовзі після смерті гетьмана Петра
Конашевича-Сагайдачного (1722 рік) козаки
остаточно відмовилися від компромісів із
Польщею. Повстання проти шляхти та маг­
натів спалахували одне за одним. їх очолюва­
ли гетьмани Тарас Федорович (Трясило), Іван
Сулима, Павел Бут (Павлюк) і Яків Остря-
нин. І хоч всі ці заворушення були жорстоко
придушені польською владою, вони стали сво­
го роду «репетиціями» козацької революції під
проводом Богдана Хмельницького.