(7-1630)
У 1620 році козаки вчинили в Стамбулі по­
гром нечуваного розмаху. Султан у відповідь
вирішив здійснити блокаду Дніпровського ли­
ману, щоб жодна чайка не проскочила до Чорного
моря. Понад триста турецьких військових суден
зібралися під Очаковом; здавалося б, шлях до
моря для козаків закритий назавжди, але… Лицарі
степу та їхній кошовий отаман Григорій Чорний
притримувалися власної думки щодо цього.
Козаки жартували, що їхній ватажок «почорнів
у Чорному морі», бо брав участь майже у всіх
морських походах. Кошовий отаман був людиною
надзвичайної фізичної сили і відзначався нес­
тямною відвагою під час бою та феноменальним
везінням. Тож не дивно, що козаки всіляко під­
тримували свого ватажка.
Григорій Чорний разом із Михайлом Доро­
шенком у 1628 році брав участь у поході проти
кримських татар. Він збудував на Січі дві ескадри:
коли одна поверталася з моря, друга «заступала на
чергування». Дійшло до того, що в Стамбулі по­
чали побоюватися, як би запорозькі відчайдухи
остаточно не перебратися на чорноморське узбе­
режжя. Тому турецькі адмірали і намагатися «за­
крити» лиман своєю армадою.
Тут Чорний щиро обурився: хто ж є справжнім
господарем Чорного моря?! Навесні 1624 року він
вирішив позбутися блокади. Козацький флот
складався зі 102 чайок. Першим по турках ударив
передовий загін козаків, якии не стільки штурму­
вав галери, як рубав їхні весла, обливав дьогтем
й підпалював. Головні ж сили Чорного обстрі­
ляли турецький флот і пройшли між турецькими
кораблями у відкрите море. Армада кинулася
навздогін. Кошовий отаман, добре знаючись на
місцевих умовах, заманив важкі галери на мілину.
Три кораблі «сіли» на підводні піщані коси і стати
легкою здобиччю козаків.
Після бою, що тривав кілька днів, козацька
ескадра прорвалася на морські простори, похазяй­
нувала на болгарському узбережжі, дійшла до
Босфору і щасливо повернулася на Січ, зберігані
практично всіх людей і чайки.
У 1628 році, після загибелі Дорошенка, но­
вим гетьманом реєстрового козацтва було обра­
но саме Григорія Чорного. Булава належала
йому аж до 1630 року. Чорний притримувався
політики узгодження своїх дій з урядом Речі
Посполитої, бо вважав головним ворогом турків
і татар. Це спричинило велике невдоволення се­
ред нереєстрового козацтва.
У 1629 році й частина реєстровиків «утомила­
ся» від політики Чорного і вирішила обрати ново­
го гетьмана. Ним став Левко Іванович. Чорний
тут же видав наказ: усі, хто намагається піти на
Запорожжя, виключаються з козацького реєстру,
проголошуються «зрадниками» і його особисти­
ми ворогами. Він заприсягся вести з ними жорсто­
ку боротьбу і раптом прийняв унію, чому історичні
документи не дають пояснень. У березні 1630 року,
коли в Україні спалахнуло повстання Тараса Тря-
сила, Григорій Чорний потрапив у Черкасах у по­
лон до бунтівників.
За вироком козацького суду колишнього
реєстрового гетьмана стратили в Боровці.