(?-1648)
Гетьман реєстрового козацтва Ілляш Кара­
їмович був одним із тих політичних і військових
діячів, які дотримувалися ідеї союзу з Річчю По­
сполитою. Булава потрапила до рук Караїмовича
одразу після страти бунтівного гетьмана Павла
Павлюка. Отримавши владу, Ілляш зробив усе
можливе, щоб козацтво не розпочало чергового
повстання й надалі трималося тих законів, які
встановлювала Польща.
Ілляш Караїмович набув сумної слави ще до
того, як піднявся на вищий щабель козацької вла­
ди. Саме він разом з іншими реєстровими офіце­
рами брав участь у придушенні повстання Івана
Сулими і, удавшись до хитрощів, заарештував
керівника бунтівників та його найближче оточен­
ня. У лютому 1638 року на засіданні сейму
у Варшаві кандидатуру Караїмовича на геть­
манство було одностайно схвалено. Урядовці
вирішили знову зменшити козацький реєстр
і надалі зараховувати до нього тільки тих вояків,
які не брали участь в антипольському повстанні.
Також було прийняте рішення обирати пол­
ковників тільки серед шляхетства і тримати Січ
під контролем реєстрових полків. Козаки, зро-
Запорожці готуються до морського походу
зуміло, обурилися. Польський же головнокоман­
дувач, щоб примусити січовиків заспокоїтися,
вирішив нацькувати на тих, хто зумів втекти на
Запорожжя, два полки під командуванням Ілля-
ша Караїмовича.
Караїмович зібрався на Січ, де вже порядкував
хитрий та рішучий кошовий отаман Дмитро Гуня,
що незабаром став новим гетьманом. Гуня негай­
но скликав усе козацтво і спитав, чи згодні козаки
підкоритися вимогам поляків. Відповідь була
дана майже така, як і в знаменитому листі
запорожців до турецького султана…
Караїмович же не поспішав. Зупинившись
неподалік Кодака, він провів переговори з по­
сланцями Гуні. Ті попередили: якщо реєстровики
наблизяться до Січі, їх будуть уважати ворогами
та зрадниками, яких треба безжально знищува­
ти. Дізнавшись, що повстання продовжується,
частина вояків Караїмовича потай перейшла на
бік січовиків. Гетьман не став брати гріх на душу
й розпочинати братовбивство. Натомість він
відступив і повернувся на Черкащину, до своєї
резиденції. Така нерішучість реєстрового гетьма­
на тільки роздратувала польський уряд. За дея­
кий час Караїмовича скинули з гетьманування,
а владу над реєстровим козацтвом передали
польському комісарові.
У квітні 1648 року Ілляш став одним із козаць­
ких полковників у складі військ Стефана Потоць-
кого. Богдан Хмельницький відправив назустріч
коронним військам повстанські полки; тоді стар­
шинам вдалося переконати реєстрових козаків пе­
рейти на бік повстанців, однак Ілляш робити цьо­
го не збирався. Власне, йому просто не було куди
відступати, бо він знав: козаки не пробачать йому
ні зради Сулими, ні поведінки за часів повстання
Павлюка Разом із нечисленними прибічниками
Ілляш прийняв бій і загинув у ньому.