(?-1621)
Цей козацький старшина був обраний запо­
розьким гетьманом після Самійла Кішки. У 1618
році, одразу, як було укладено Деулінське
перемир’я, польський уряд вирішив скоротити
кількість реєстрового козацтва, щоб повернути
частину січовиків у кріпосний стан. Козаки, яких
очолював гетьман П. Сагайдачний, довго спере­
чатися, не бажаючи підкорятися новим вимогам
уряду. І не дивно — тільки на переговори їх
зібралося понад 10 тисяч, а в реєстрі треба було
залишити тільки три тисячі осіб. Проте угоду
було таки підписано. Після того, як королівські
комісари поїхали до Варшави, Сагайдачний на­
правився на Січ, удаючи, нібито збирається вико­
нати пункти угоди та спалити «зайві» козацькі
чайки. Запорожці збунтувалися проти свого ва­
тажка, і на Низу з’явився свій, нереєстровий,
гетьман. Ним став Яків Неродич, що мав
прізвисько Бородавка.
Тим часом виявилося, що польський уряд
дуже поспішив зі скороченням козацької армії.
Турецький султан вирішив перетворити Поль­
щу на одну зі своїх провінцій і кинув на
королівство півмільйонну армію в той час, як
під рукою короля Сигізмунда III було тільки
57 тисяч військових.
А. Монастирський. «У погоні за татарином»
Ю. Брандт. «Козацьке військо»
Син і спадкоємець короля Володислав ви­
рішив звернутися по допомогу особисто до Са­
гайдачного, якого знав ще з часів московського
походу 1617—1618 років. Однак гетьман не зби­
рався так задарма допомагати гоноровитим
сусідам. Він висунув польському уряду власні
вимоги, за виконання яких обіцяв приєднатися
зі своєю армією до польського війська. Отримав­
ши згоду, Сагайдачний зайнявся офіційним
оформленням угоди, а на Молдавію козаків по­
вів Яків Бородавка.
Трохи пізніше проти турок виступив і сам
гетьман, зібравши сорокатисячну козацьку армію.
Після з’єднання з військом «конкурента», при­
бічники Сагайдачного стали докоряти Нероди-
чу, що він погано розпорядився походом, не
підготував достатньо припасів і втратив надто
багато людей. Після цього Бородавку скинули
з гетьманства, судили й прирекли до страти.
Що ж до Сагайдачного, то він уважав за краще не
заступатися за нереєстрового ватажка. Якова Не-
родича стратили під Хотином, і влада над козацт­
вом знову опинилася в руках Сагайдачного.