(?-1641)
Яків Іскра-Острянин, один із керівників
козацько-селянського повстання 1638 року, на­
родився на Чернігівщині в місті Остер. Він був
нащадком козацького роду — ось, мабуть, і все,
що ми знаємо про нього до 1633 року. Саме під
цією датою значиться перша документальна згад­
ка про Якова Острянина — як про ніжинського
полковника реєстрових козаків, який брав участь
у поході війська Речі Посполитої на Чернігово-
Сіверщину.
Після придушення у 1637 році повстання під
керівництвом Павла Павлюка значна частина
бунтівників не розійшлася по домівках, а згур­
тувалася на Січі та поблизу неї. Острянин теж
прибув на Січ. Оскільки ніхто з бунтарів не зби­
рався складати зброю, постало питання про
організацію гурту. Повстанці вирішили обрати
власного гетьмана і на початку 1638 року вру­
чили булаву Якову Острянину.
У квітні того ж року новообраний гетьман
зібрав своє поки що нечисленне військо і вирушив
лівим берегом Дніпра на Київщину в район Пере­
яслава. Під час походу повстанці вибивали з на­
селених пунктів польські гарнізони, коронну
адміністрацію та загони, що займалися знищен­
ням бунтарів. Селяни та розрізнені невеликі групи
повстанців приєднувалися до армії нереєстро­
вого гетьмана.
У той же час Дніпром рухався загін відомого
ватажка Дмитра Гуні, а ще один командир
повстанців, Карпо Скидан, збирав військо на
Чернігівщині. Обидва ватажки охоче приєд­
налися до гетьманських лав. Крім того, Остря­
нин, який готувався до справжньої війни зі шлях­
тою, встиг домовитися з донськими козаками, і ті
відрядили на допомогу гетьману полк під коман­
дуванням полковника Путивльця.
Це був не звичайний на ті часи заколот чи
бунт — у повітрі повіяло справжньою визволь­
ною війною. Але помилка гетьмана перекресли­
ла всі сподівання українців. Острянин надто
поспішав і вирішив, не дочекавшись підмоги,
одразу ж розв’язати бойові дії проти польської
армії, якою командував талановитий полково­
дець граф М. Потоцький. У червні 1638 року це
призвело до розгрому повстанського війська під
Жовнином.
Острянин і частина повстанців відступили
на Слобідську Україну. З дозволу московського
уряду втікачі оселилися на Чугуївському го­
родищі (сьогодні це місто Чугуїв Харківської
області). Колишній гетьман ще деякий час брав
участь у боротьбі проти татар, але скоро
відносини між рядовим козацтвом і козацькою
старшиною загострилися і призвели до завору­
шень. Під час однієї з таких сутичок у 1641 році
Яків Острянин загинув.