(17 ст.)
Ім’я городового отамана Лавріна Капусти
з’являється в Реєстрі Війська Запорозького
з 1649 року. Тоді він належав до Осавульського
куреня Чигиринського полку — елітного підроз­
ділу найдобірнішої військової частини. У цьо­
му ж реєстрі згадуються також Василь і Пархом
Капустенки — цілком можливо, що це були сини
отамана.
Лаврін Капуста відав будівництвом нових та
ремонтом старих замкових укріплень, роз­
ташуванням іноземних делегацій, організацією
особистої безпеки гетьмана Хмельницького. До
того ж він виконував численні «делікатні» дору­
чення. Деякі дослідники минулого вважають,
що городовий отаман Капуста також керував роз­
відкою та контррозвідкою козацького війська.
Обдарований полководець, дипломат, розвідник,
господарник, він зостався «темною конячкою»
української історії. Насправді, й гетьман, і його
правиця Лаврін були варті один одного.
Капуста, як можна пересвідчитися з його
діяльності, отримав неабияку освіту, але у якому
з освітніх закладів він навчався, невідомо. До на­
шого часу збереглися тільки згадки про те, що
На початку Визвольної війни Лаврін Капуста був у підпорядкуванні в наказного гетьмана
Барабаша. У жовтні 1648року полковник очолював корпус під Львовом і здійснив похід на Горо­
док, знищивши там шляхетську заставу, та під Перемишль. Якщо відомості про походження
роду Хмельницьких із Перемишльської землі є правдивими, гетьман і городовий отаман могли
бути знайомими ще за часів навчання в єзуїтському колегіумі у Львові, а їхні батьки мали зна­
ти одне одного ще раніше. Може тому між Хмельницьким і Капустою панувала повна довіра.

чи батько, чи якийсь близький родич Лавріна
значився у списках студентів Болонського уні­
верситету. Можливо, відповідно до традицій того
часу, у всесвітньо відомому університеті навча­
лась ціла династія «Капуст з Галичини».
Ось чому полковник Капуста легко погодив­
ся на зниження у званні й став городовим отама­
ном Суботова — міста, де була розташована геть­
манська резиденція. При цьому він отримав
надзвичайно широкі повноваження й узяв на
себе піклування про безпеку гетьмана, якого
переслідували постійні змови і зради в найближ­
чому оточенні. Капуста міг, навіть не зважаючи
на дипломатичну недоторканість, затримувати
кожну підозрілу особу, навіть якщо вона була по­
слом іноземної держави.
Таємні доручення «батька Хмеля» городовий
отаман також виконував постійно. Саме він приніс
гетьманові звістку про те, що Земський Собор
у Москві ухвалив рішення про майбутнє підданство
України. Останнє ж дипломатичне та, мабуть,
розвідувальне доручення суботівський отаман ви­
конав у Стамбулі у квітні-травні 1657 року. А че­
рез кілька місяців Хмельницький пішов із життя.
Після цього прізвище Лавріна Капусти з істо­
тднарБ .Ю»інок ан казоК« .ричних документів просто зникло.