( 1620- 1680)
Михайло Ханенко народився в козацько-
старшинській родині. У 1656 році він вже був
уманським полковником і належав до тих стар­
шин, які не були в захваті від дій Богдана
Хмельницького і згодом виступили проти під­
писання Переяславської угоди 1659 року.
Ханенко, який у 1661 році отримав шляхетський
титул від польського короля Яна II Казимира, праг­
нув до того, щоб Україна закріпила політичні зв’яз­
ки з Річчю Посполитою, а не з Московським цар­
ством. Коли ж розпочалася боротьба гетьманів
П. Суховія та П. Дорошенка, уманський полковник
став на бік Суховія, і той посів місце гетьмана Пра­
вобережжя. Саме тоді Михайло Ханенко зрозумів,
що й у нього самого є шанс прибрати до рук булаву.
У 1668—1669 роках Ханенко перебував на
Запорожжі, намагаючись заручитися підтримкою
лівобережного гетьмана Д. Многогрішного. Але
той недарма вважався непоганим політиком і рі­
шуче відмовився втручатися у взаємини двох
претендентів, кожний із яких мав стати його осо­
бистим супротивником. Однак Ханенкові вдаю ­
ся перетягти на свій бік козаків Уманського, Па-
волоцького, Кальницького, Корсунського полків,
після чого він все ж таки проголосив себе гетьма­
ном Правобережжя.
Наступні два роки знаменні для Михайла Ха-
ненка вдалими походами на Крим і турецькі
володіння разом з отаманом Іваном Сірком. Саме
тоді запорожці уклали угоду з представниками
польського уряду і перейшли разом зі своїм гетьма­
ном під протекторат Польщі. Одночасно Ханенко
намагався скинути гетьмана Правобережжя Петра
Дорошенка і захопив міста Немирів, Могильов, Ла-
дижин та Брацлав.
Плани Ханенка зруйнувала чергова турецька
навала, причому цього разу союзником Туреччи­
ни виступав саме Дорошенко. Влітку 1672 року
він розбив загони свого супротивника під Лади-
жином. Михайло Ханенко, у війську якого зали­
шилося тільки чотири тисячі козаків, змушений
був відступити на Волинь. Тільки влітку наступ­
ного року він знову наважився мірятися силами
з правобережним гетьманом.
Але Петро Дорошенко знову розгромив вій­
ська свого лівобережного «колеги» на річці Рось
поблизу Стеблева. Ханенко відійшов до Києва,
в околицях якого перебував до початку 1674
Гетьман Михайло Ханенко
року, а потім почав шукати притулку в гетьмана
І. Самойловича.
19 березня 1674 року на Раді в Переяславі
Михайло Ханенко зрікся влади й присягнув на
вірність московському уряду. Цар подарував
Ханенкові кілька маєтків, де той провів кілька
наступних років свого життя. У 1677—1678 ро­
ках колишнього гетьмана звинуватили у таєм­
них зв’язках із Польщею та ув’язнили.
Помер він у 1680 році.