Остап Гоголь, полковник брацлавський, по­
дільський і подністрянський, був одним із
сподвижників гетьмана Богдана Хмельницького.
Напередодні 1648 року він служив ротмістром
«панцерних» козаків у польському війську, що
стояло в Умані. Після того, як Річ Посполита
встановила свою владу над Правобережжям, Го­
голь зі своїми підлеглими перейшов на бік
козаків; кілька разів полковник брав участь у по­
встаннях проти шляхтичів, однак якимось чином
уникнув покарання і зберіг чин полковника.
Кінець кінцем Остап Гоголь приєднався до
Дорошенка; навіть тоді, коли на черговій раді
полковники з правого берега Дніпра визнали
гетьманом усієї України Самойловича, Гоголь
залишився на боці Дорошенка й уважав за кра­
ще залишитися під протекторатом Туреччини.
Однак у 1675 році він раптово змінив свої пере­
конання; коли король Ян Собеський захопив
Брацлавщину, Гоголь здав йому ті міста, що

були під його владою, і перейшов на бік поляків.
За це в наступному році польський уряд прого­
лосив його гетьманом. Проте реальної влади
Остап Гоголь не мав, бо поляки не могли утри­
мати Брацлавщину перед новою турецькою на­
валою. Тому він разом із тими козаками, що
його підтримали, відступив на територію поль­
ського Полісся.
Щоправда, досить скоро козаки почали ки­
дати свого ватажка і перебиратися на Ліво­
бережжя до гетьмана Самойловича. З Гоголем
залишилася тільки невелика купка найвідда-
ніших вояків. Зневірившись у можливості ви­
гнати чужинців з української землі, Остап по­
стригся у ченці Межигірського монастиря.
Дев’ятого січня 1679 року колишній гетьман
Правобережжя пішов із життя. За деякими
повідомленнями, поховали його в Києві.