(?-1718)
Уманський полковник Іван Безпалий похо­
див із козацької старшини Уманського полку.
В 1658—1659 роках він очолив промосковську
старшинську опозицію, що не сприймала праг­
нення гетьмана Виговського до незалежності
країни. У листопаді 1658 року під Барвою козаки
проголосили Безпалого наказним гетьманом. За
підтримки московських воєвод він зумів орга­
нізувати антигетьманське повстання на Ліво­
бережжі. Тоді загони наказного гетьмана при­
єдналися до російських військ під проводом
воєвод князів Ромодановського і Трубецького,
які в той час окупували частину лівого берега
Дніпра. Однак 27 червня 1659 року російсько-
козацькі війська під Конотопом зазнали важкої
поразки від армії Виговського, коронного війська
та їхніх союзників татар. Загони Івана Безпалого

були змушені лишити Конотоп і відступити до
Путивля.
Тоді ж князь Трубецький та Безпалий, щоб
послабити Виговського, запропонували знамени­
тому отаману Сірку «чинити промисел над та­
тарськими улусами, щоб татари відволіклися від
союзу з гетьманом і поляками». Сірко тут же ви­
йшов із Запорожжя на чайках, піднявся Півден­
ним Бугом до Умані й висадився на берег. До ота­
мана приєднались місцеві козаки, і ці об’єднані
сили почали громити татарські улуси й чинити
опір діям Виговського.
По тому Іван Безпалий виграв дві великі бит­
ви під Миргородом і Смілим проти поляків, а та­
кож під Сосновою проти військ Івана Виговсь­
кого, але остаточно прибрати до рук омріяну
булаву йому не вдалося — чільне місце в ієрархії
української влади в 1659 році посів син уславле­
ного «батька Хмеля» Юрій, а на долю амбі­
ційного козацького ватажка випала посада гене­
рального судді, яку він займав до 1663 року.
За гетьманства Юрія Хмельницького Іван
Безпалий практично одноосібно володарював
в Україні, оскільки Юрій виявився аж надто
непридатним до адміністративної діяльності.
Але й при таких обставинах гетьманство гене­
ральному писареві, як кажуть, «не світило».
Розчарувавшись у своїх прагненнях, цей
енергійний та войовничий авантюрист почав
замислюватися над сенсом буття. Це призвело
до того, що Іван Безпалий раптом склав зброю
і на початку 18 століття подався у ченці.
Про подальше його життя звісток не має,
за виключенням згадки про те, що колишній ко­
зацький ватажок помер у 1718 році у дуже по­
хилому віці.